У Піщанському районі, на кордоні Вінницької та Одеської областей, знаходиться маленьке, практично безлюдне селище Козацьке, яке, втім, має трудову та військову славу. Колись тут квартирувалися борці за волю України, а згодом працював успішний радгосп. Тепер тут немає жодного підприємства, а мешканців не збирається й три десятки. Причинами занепаду селища цікавився кореспонент Vlasno.info.

Історично селище тісно пов'язане із сусідніми Гонорівкою та Брохвичами. Ще за радянських часів цей "триумвірат" був об'єднаний радгоспом. Після здобуття Україною незалежності Козацьке та Брохвичі увійшли до складу Гонорівської сільради, яка в свою чергу, у 2015 році стала частиною Студенянської ОТГ.

Коли з'явилося Козацьке точної інформації немає, втім сусідня Гонорівка вперше згадується у письмових джералах на початку XVIII століття. У 1861 році на землях Гонорівки та тепершнього Козацького відбувся селянський виступ проти поміщика, а у революційному 1905 році сталося декілька збройних повстань.

Свій непокірливий та войовничий дух мешканці Козацького проявили і під час національно-визвольних змагань 1917-1921 року. В той час у селищі був підрозділ Вільних козаків ( національні добровільні військово-міліційні формування, що діяли в Украні та на Кубані). За легендою, саме ці козаки і "подарували" населенному пункту назву.

Разом із гонорівцями, мешканці козацького йшли у партизани в часи Другої світової. Відомо, що двох підпільників, Павлінського та Чоповського, жорстоко стратили нацисти.

Після війни для Козацького розпочалися роки радгоспного життя.

̶  За радгоспу в нас працював цукровий комбінат та телятники, де ми вигодовували бичків. У Козацькому навіть був гуртожиток, де проживали люди, які приїжджали працювати в наш радгосп з інших сіл. Ми мали три тисячі свиней, багато корів, курей, вісімнадцять комбайнів, дев'ять тракторів та цілий автопарк, – пригадує староста Гонорівки Федір Солейко. – У вісімдесяті роки в радянській системі почалася закономірна криза, і тоді ж почав занепадати радгосп.

Вже за часів незалежності занепав і цукровий комбінат.

̶  На початку нульових комбінат збанкрутів, були великі борги по мазуту, не було грошей навіть посадити буряки. В результаті його "порізали", від нього лишилася лише труба XIX століття, – розповів староста.

За словами пана Солейка, в найкращі часи в Козацькому проживало до 60 людей, а тепер лише 28, і здебільшого літнього віку. Однак, не все так погано. Нині і Гонорівка, і Козацьке живуть здебільшого за рахунок оренди земельних паїв. Так, у Козацькому землю орендують підприємці з міста Кодима (Одеська область).

Фото: Вікіпедія