Якщо вірити інтернету, шосе Трансфегераш є другою за висотою асфальтованою дорогою в Румунії. Це ж джерело стверджує: шосе протяжністю 90 кілометрів, що перетинає південну частину Карпат, є наймальовничнішим гірським серпантином Європи.

Щодо першого пункту підстав для сумнівів немає. А ось у правдивості другого особисто переконався й поділився своїми враженнями з Vlasno.infoучасник вінницького туристичного клубу «Бідняжка» та співорганізатор подорожі Трансфагерашем Юрій Пілявоз.

Що для мене була Румунія? Брашов та замок Дракули – і все. Але коли починаєш шукати інформацію, з'ясовується, що там є багато чого цікавого, – каже Юрій.

Трансфегерашем він подорожував минулого року.

Ця дорога була побудована у 1970-х роках румунським диктатором Чаушеску, і головна версія – побудована вона була для військових. Дорога пролягає у місці, де зазвичай дороги не будують: вона йде просто на гірський, на висоту дві тисячі метрів й виляє серпантином поміж скель, – розповідає Юрій.

Якість дороги, каже він, гарна, і машини можуть спокійно проїхати нею назустріч одна одній. Покриття – чудове. Як, згодом, по всій Румунії.

Оскільки Трансфегераш знаходиться у південній частині країни, на нього ми потрапили на другий день поїздки. В перший проїхали ще одну цікаву локацію – вузький каньйон, дном якого проходить дорога. З обох боків скелі, і в деяких місцях вони так близько, що ніби накривають тебе. І все це йде серпантином. Дуже видовищне місце, – змальовує свої враження Юрій.

Ночувала група у Брашові – старовинному місці, що своєю архітектурою та атмосферою нагадує Львів. А з самого ранку почався шлях на Трансфагераш.

Дорога відкрита декілька місяців на рік, влітку та частину осені. А оскільки вона в останні роки, після передачі Джеремі Кларксона (британський ведучий та журналіст, що спеціалізується на автомобільній тематиці – авт.), який зняв тут свою передачу, стала дуже популярна, туди їдуть дуже багато людей. Дуже багато їде мотоциклістів – це для них як галочку поставити, що вони всі ці серпантини проїхали, – розповідає Юрій.

Через таку завантаженість авто- та мототуристами виїжджати на Трансфегераш потрібно із самого ранку. Адже ближче до обіду на шляху до вершини утворюються корки на дві-три години. Деякі подорожуючі, поки їхні автівки стоять у черзі, встигають влаштувати пікнік на узбіччі, щоб із новими силами долати шлях угору.

Утім, до на саму вершину Трансфегераш не йде. На висоті дві тисячі метрів шосе пірнає в тунель, із якого виходить на інший бік гори. При в'їзді в тунель знаходиться великий рівнинний масив із декількома великими озерами, стоянками, ринком. Зупинившись там і маючи п'ять-шість вільних годин, любителі активного відпочинку можуть піднятися на вершину. Що, власне, й зробив Юрій та інші «Бідняжки».

Тільки піднявшись на гору власними ногами можна відчути усю красу та силу гір. Комусь було важко, комусь було легше, але всі були задоволені, бо цей підйом був вартий того, – ділиться враженнями від підйому на висоту в 2400 метрів Юрій.

На іншій частині хребта, через який проїхали туристи, на них очікував ще один краєвид: дамба висотою 166 метрів на озері Відрару. А потім – ночівля у кемпінгу, серед лісу біля підніжжя гори, на якій залишилися руїни справжного замку справжнього Дракули – князя Влада Цепеша. Щоправда, піднятися туди не вдалося: туди веде єдина стежка, і шлях нею був закритий через шлюбний період ведмедів.

Ми були здивовані, коли біля смітника побачили невеликого ведмедя. Тобто там природа дика. У Карпатах ви такого не побачите. І лисиця ходила, почувалася спокійніше, мабуть, ніж ми, – каже Юрій.

За його словами, саме інші, відмінні від українських Карпати – одна з причин, з якої варто їхати до Румунії:

Що таке Карпати (українські – авт.)? Гори-полонини. А насправді вони можуть мати зовсім інший вигляд, схожий на Альпи: гострі піки, камінці, обриви.

 Читайте також: До Гнівані з "вітерцем", або Маршрут вихідного дня від професійного веломандрівника 

Фото надані Юрієм Пілявозом