Вчора ми вам розповідали за село Переорки, звідки вийшли на околицю села Мізяківські Хутори. І потрапили до ставків, які тягнуться за селом один за одним. Знаходяться вони в південній частині села, і є кордоном між селом і лісом. Ліс є доволі великим і тягнеться не менше, ніж на кілометрів десять. Живуть у ньому переважно дрібні лісові тварини.


Як бачимо з фото, незважаючи, що ставки наполовину наповнені водою вони все-одно виглядають красиво.

Пройшовши по невеликій вуличці потрапляєш на величезне поле.

Збоку від поля знаходитися невеликий острівець з сосен, за якими сховалося невеликий маєток. За архітектурою можна визначити, що споруда часів російської імперії і, швидше за все, її призначення було господарським.



Далі слідуючи по бруківці праворуч ми бачимо занедбані колишні колгоспні будівлі.

— За радянських часів тут був колгосп-мільйонер, сліди якого розкидані по всьому селу. В селі дуже багато яблунь, які ми зараз продаємо, — каже місцева жителька Валентина Крушняк.

Центр села являє собою невелику площу, на якій знаходитися магазинчик з гарний вибором товарів. Поруч школа, лікарня та парк. У парку є пам'ятник героям, які загинули під час другої світової, пам'ятник Кірову, будинок культури та сільради.





Село варте того, щоб його відвідати. Люди тут господарські, приємні та комунікабельні. Можна прогулятися вздовж ставку і піти в ліс.

Дістатися до села село можна автобусом від будинку офіцерів з Вінниці.

Фото Влада Боднара