вокзал в Оратові фото

Польський пан заради власної пихи побудував Оратівський вокзал

12 листопада 2015, 08:02

Вчора ми розповідали про «оратівські емірати» у селищі Оратів

Новини Вінниці | Новости Винницы | ВЛАСНО.info

Польський пан заради власної пихи побудував Оратівський вокзал

    Коментарі (4)


Вчора ми розповідали про «оратівські емірати» у селищі Оратів. А в 10 кілометрах від селища Оратова є дуже цікава споруда – залізничний вокзал станції Оратів.

Побудував вокзал у 1890 році пан Ярошинський. У ті роки родина Ярошинських на території сучасного Оратівського району будували цукрові заводи. Тоді і вирішили побудувати великий повноцінний залізничний вокзал, на залізничній гілці Київ-Умань.

Ця будівля одна з найстаріших свого роду на території Вінницької області. Триповерховий будинок з цегли з мармуровою підлогою в холі. В інших кімнатах підлога дерев'яна.
вокзал в Оратові фото

Вражає те, що такий гарний і великий вокзал знаходиться майже на покинутій залізничній гілці. Зараз тут курсує лише один пасажирський потяг. Розклад руху: чотири рази на тиждень з Козятина до Христинівки і назад.

Навколо вокзалу розмістилося невелике забезпечене село. Від вокзалу до центру села веде бруківка. Сільрада розмістилася у довгому одноповерховому будинку дуже незвичній споруді для цієї місцевості.

– Я бачив цей вокзал з поїзда, коли їздив у Монастирище. Мене вразило те, що на такий забутій провінційний залізниці великий вокзал. Зі мною їхав один дідусь, який розповів, що пан Ярошинський, який будував цей вокзал, хотів похвалитися будівлею перед іншими панами, – каже вінницький турист Сергій Кондратюк.

Дістатися до станції Оратів можна автобусом з районного центру Оратів або дизельним регіональним потягом з Козятина.

вокзал в Оратові фото
вокзал в Оратові фото
вокзал в Оратові фото
вокзал в Оратові фото
вокзал в Оратові фото
Фото: tokatema.livejournal.com



Коментарі    Оновити список коментарів

Євгеній Пихтін
+1 # Євгеній Пихтін 05.04.2016, 15:00
А я напочатку 60-их років слухав цікаві розповіді про цих панів від бабусі Бурачихи (справжнє її ім'я я не пам'ятаю), яка в свій час була у них покоївкою. ЇЇ онук чи праонук в роки незалежності був головою Оратівської ОДА. Проживав я в Оратові в раньому дитинстві та часто приїзджав туди до діда (Бєденко Петра Олексійовича) в підлітковому віці і в молодості. Там був зачатий мій старший син (з коханою дружиною, яка в той час за направленням працювала в Оратові, ми виростили 2-є синів і живемо разом до сих пір). Дитинство в Оратові я ніколи не забуду.
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата | Скарга
Євгеній Пихтін
+1 # Євгеній Пихтін 05.04.2016, 15:22
До речі мій дід, як я вже зазначав - Бєденко Петро Олексійович (Кубанський козак за похолдженням, тому фамілія - Бєденко, а не Біденко), під час ВВВ звільняв Оратів, Погребище, Липовець, Вінницю, Проскурів (теперішній Хмельницький), Тернопіль..., Прагу. Він взагалі пройшов усю ту війну і був при цьому кілька разів поранений (з осколком в сердечній сорочці прожив до самої смерті у 95-му році у Харкові) і контужений. А на самому початку 60-их був переведений по роботі (ветлікарем) у тоді теж райцентр Оратів, де пропрацював більше 20-ти років. Перед службою в арміїї (де я потім залишився в кадрах) я теж трохи пропрацював в Оратові в МОКСі райсельхозуправління. Моя дружина - Людвига на початку 80-их теж працювала в Оратові економістом райпобуткомбінату. Цікаво, чи нас хтось пам'ятає (особливо діда)?
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата | Скарга
Влад Боднар
0 # Влад Боднар 05.04.2016, 15:31
Думаю пам'ятають вас люди. Дякую, шо читаєте наші статті. Якщо маєте цікаву інформацію, можете написати на samiypafosniy@gmail....
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата | Скарга
Олександр Дробаха
0 # Олександр Дробаха 18.03.2018, 19:00
Ветлікарня- Біденко ветлікар, саме так уживане було прізвище. Барачиха, ну так у нас . Кирило Буряк , син-шофер, Володя і Григорій,певно онуки. Володя жив в Оратові-Садок був у них-схоже це були залишки садиби пана Пашковського, ветлікарня власне і розміщувалась там.Ми по сусідськи так і називали Пашковщиною, а межами були рови, які я добре пам"ятаю.
От забув прізвище фельдшера, який жив
поруч. Десь на початку 60х пам"ятаю весілля у Бєденків. Якась там дівчина-красуня чи то жила, чи наїжджала. Це до початку 70х, далі я вже був наїздами. Євген,а то ви хлопчиком там росли? Щось таке пам"таю.
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата | Скарга

Додати коментар

Захисний код
Оновити
 
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Також в цій категорії:  ТУРИЗМ

  наступна публікація У Бару домініканці залишили свою святиню

  попередня публікація Історична пам’ятка на Закарпатті на межі загибелі (ФОТО)