На Вінниччині збереглося багато дерев'яних храмів  і всі вони мають свою унікальну історію. Сьогодні піде мова про дерев'яний храм у селі Немія Могилів-Подільського району, який побудований у 1775 році. Ця церква вражає своєю довгою і дуже цікавою історією.

Церква в святої Параскеви Сербської – прекрасний пам'ятник народного дерев'яного зодчества. В народі її називають Немійською. Стоїть вона неподалік від Могилів-Подільського залізничного вокзалу на тихій вулиці, яка носить назву Параскеївська.

Існує повір'я, що в Немії жив поміщик — пан Маєвський, в якого була дочка німа від народження. Діти селян не хотіли знатися з хворою дівчинкою і часто з неї насміхалися. Бідна дитина не витримала такого до себе ставлення і втопилася у річці, що протікала через село. Відтоді річка має назву Немійка, а село — Немія (на честь німої дівчинки).
Батько, пан Маєвський, не міг змиритися зі смертю дочки і вирішив спокутувати її гріх, побудувавши в селі храм. Він прийняв православ'я і збудував біля місця її загибелі церкву в ім'я святої Параскеви. Церкву побудували з дуба та ясена у стилі українського бароко. Щоправда, до нашого часу церква змінювала свій первинний вигляд. Наприклад, центральні двері у неї були з боку дзвіниці. Інші двері вели до вівтаря (вони збереглися до сьогодні).

Пережила церква і стихійні лиха. У 70-80-х роках ХVIII століття було дві повені, які затопили місто і село Немія, але церква вистояла, хоч усі навколишні будинки були знищені стихією. 1806 року сталася велика пожежа. Згоріло майже усе місто, а церква знову вистояла, хоча притвор трохи постраждав. Пан Маєвський з допомогою селян побудував новий притвор. Тоді ж замінили вікна і покрівлю. Того ж року царський уряд викупив місто Могилів-Подільський у Стефана Потоцького за 587,2 тис. карбованців. Немія і церква залишилися у власності Маєвських. Вдячні немійчани поховали пана і його дружину на території церкви.

Старенький храм зберігає пам'ять про багатьох видатних людей. Знав він і Тараса Шевченка, коли той проїжджав через місто, і художника Тропініна, який розмальовував церкву у сусідньому селі Троповій. Бував у Свято-Параскевинській церкві й угорський композитор Ференц Ліст, який гостював у селі Бронниця у замку братів Віт-Генштельмів (тепер – це будинок відпочинку "Гірський").

Відвідував немійську церкву й Олександр Пушкін, коли перебував у засланні у 1820-24 роках у Молдові. Тоді він гостював в маєтку Горчакових у Атаках. Разом з Оленою Михайлівною Горчаковою поет неодноразово приїжджав до Могилів-Подільського і бував у храмі в ім'я святої Параскеви. Письменник Михайло Старицький брав шлюб у Немійській церкві. У 1880 році він жив у Могилів-Подільському, потім перебрався у село Карпівку. Не раз бувала у місцевому храмі й мати Лесі Українки Олена Пчілка (1920-24 рр.). Відвідали богослужіння невістка Олени Пчілки українська письменниця Олександра Судовщикова (Грицько Григоренко) і зять, музикознавець і фольклорист, чоловік Лесі Українки Климент Квітка.

У 1937-38 роках, коли закривали і громили храми, Свято-Параскевинську церкву не дали знищити, а ікони і церковні цінності сховали люди. 1938 році, коли будували Могилево-Ямпільський укріпрайон, відомий генерал Карбишев, який очолював будівництво, молився у храмі святої Параскеви.

Під час німецької окупації, коли бомбардували місто, церкву не зачепив жоден снаряд. 1944 року, коли до міста повернулися радянські війська, у Свято-Параскевинському храмі був склад пшениці, але парафіяни домоглися, щоб храм знову відкрили для богослужінь. Люди разом взялися до роботи, що змогли відремонтували, повернули до церкви її святині, добудували притвор, полагодили дзвіницю.

Зараз церква діюча. Дістатися до неї можна автобусом з Західного автовокзалу з Вінниці.

Використовувалися матеріали http://archivorthodoxy.com/