Для створення святкого настрою своїм читачам кореспондент Vlasno.info впорядкував невеличку підбірку різдвяних поезій.

Однією з найвідоміших таких поезій серед української інтелігенції є "Різдво" Богдана-Ігоря Антонича про Ісуса-лемка:

Народився бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий.
Ніч у сніговій завії
крутиться довкола стріх.
У долоні у Марії
місяць — золотий горіх.

Ігор Римарук, "Різдво":

Множиться зоря
у твердих снігах у дзеркальних мурах
і з дороги збилися
тріє царі у маскхалатах
ясна пані
клубок розмотує вузлики тихо зав'язує
стомлений тесля дрімає
при щербатій сокирі
око ліхтарика
вихоплює з темряви велетенські ясла
обігрілося немовля
під боком у мінотавра

Іздрик

А на Різдво нечисть вчиняє бучу
бісяться біси демони упирі
мучить їх спрага, давня двоїстість мучить
сліпить їх зірка напівсліпа вгорі
мавки мольфари щезники гноми тролі
відьми русалки водники лісовики
крешуть копита по крейдяному колу
крутяться роги в'ються як плющ хвости
дідько кульгавий спритно на скрипочку грає
квартами квінтами крає і сміх і гріх
не долітає світло блідих окраїн
в учту цю темну, що поглинає всіх
манить вертеп присмерком вертограду
так все і буде поки цей світ не стих
коло малюй і час-від-часу згадуй
зірку сліпу ту що не для сліпих.

Юрій Андрухович, "Ніч":

Ось тобі, вбога пуста голова,
перше знамення Різдва —
снігу добув ти для білих поем,
вітру черпнувши плащем.
Крила не тут, але біль від крила
на ніч прип'яв до стола —
мить, наче рибу, ловиш багром
і повертаєш в огром.
Тільки тепер вона має печать
віщих прозрінь і зачать.
Є в ній зима — цегляні димарі
теплі о білій порі.
Ось тобі й ніч, пуста голова,
напередодні Різдва.
Хочеш — придумай, як до зорі
рушили тріє царі...


Іван Франко, "Зима. Різдво":

Ми ялинку прикрашали,
З кухні пахли пироги.
Свічечки на гілки стали
Аж до зіроньки з фольги!
Сніг пушинками кружляє,
Біле міряє шитво.
Раз на рік таке буває:
Свято! Сніг! Зима! Різдво.


Василь Герасим'юк, "Йде мати і дитя несе":

Йде мати і дитя несе,
ховається в дорозі.
її під зорями спасе
короткий сон у стозі.
Якраз під зорями Різдва
я — стіг сухого сіна.
Овеча тепла голова,
повисмикавши зліва
найтонші стебла золоті
дитину гріє, лиже.
Я тут поліг. Я — сіна стіг.
Зі мною веселіше.

Микола Вінграновський, "Цієї ночі птах кричав":

Цієї ночі птах кричав
У небо відлетіле.
Цієї ночі сніг упав —
На чорне впало біле.
Цієї ночі уночі
Ми тихо говорили...
Різдвяні пахли калачі,
Шибки в мороз горіли.
З далеких берегів і лоз
В цю снігопадь лапату
Приніс від зайця Дід Мороз
І дещо нам у хату.
Один лиш птах кричав-болів
За морем, за горами,
І наш різдвяний стіл білів
В кутку під рушниками.


Галина Крук, з циклу "Очікування Різдва":

Стань
срібним голосом дзвоника,
що водить вертепи,
що єдиний знає дорогу
до новонародженого Бога радості.
Прокинься іншим -
за сотні миль відсіля
прочанином
із заквітлим посохом у руках
і дарами в серці.
І я поспішу за тобою
туди,
де плаче Божий син
голосом нашого маленького сина.
Я виплету йому колискову,
де кожне слово - покірне ягня -
зігріватиме подихом
крихітні рученята,
які тримають наш із тобою світ.


Іван Малкович, "Сад різдвяний":

Хтось із дитям удвох
бродить різдвяним садком.
Каже дитятко: «я — Бог»,
трусить сніжком.
Кутає благодать
їх в найтихішім з садів,
пір'ям холодним риплять
білі гусятка слідів.
Старший — услід ступа,
став посеред зими,
малому в подушку черпа
неба із янголами.
Знає: прийдуть королі,
знає: клякнуть умлівіч,
знає: гусятка малі
попідростають за ніч.

Микола Гоголь, "Ніч перед Різдвом" (уривок):

"Минувся останній день перед Різдвом. Прийшла зимова ясна ніч. Зазорилося. Місяць пишно виплив на небо посвітити добрим людям та всьому мирові, щоб весело було всім колядувати та Христа прославляти. Мороз брався дужче, як ізрання; зате кругом було так тихо, що за півверстви чулося, як рипить мороз під чобітьми. Ще жоден гурт парубоцький не проявлявся попід вікнами; тільки місяць зазирав крадькома до хат, мовби виманював дівчат, які прибиралися та чепурилися, щоб хутчій повибігати на рипучий сніг. Аж ось в одній хаті з комина посунув дим і хмарою пішов по небі, а разом із димом..."

... А що (чи хто?) було разом із димом — хай вінничани прочитають зимовим різдвяним вечором, коли вулицями лунатимуть колядки, потріскуватиме мороз, а в небі творитимуться дива.