Ще у дошкільному віці мешканець Вінницьких Хуторів 52-річний Ігор Кривешко пішов на свою першу риболовлю. І ось вже більше 45 років він є завзятим рибалкою. Не пропускає й тижня, щоб не закинути спінінг у річку чи ставок, повідомляє Vlasno.info.

— Вперше на ставок мене взяв сусід, старший за мене хлопчина, - згадує він. - Відтоді й почалось моє захоплення риболовлею. Правда, точно не пам'ятаю, коли спіймав першу рибу. Але добре пам'ятаю, як мене не хотів пускати на ставок голова Спілки рибалок. Радянські часи були такі: кожен платив внесок 3-5 карбованців, і цілий рік мав право ловити рибу. А мене не хотів пускати, бо дуже добре рибу ловив. І велика мені часто попадалась.

Перші карасі і коропи маленький Ігор ловив на саморобну вудочку з ліщини.

– Гачки вимінювали в одного чоловіка, який возив голки та всяку всячину. А свинцеві обтяжувачі ми з хлопцями робили самі. Розплавляли у металевій коробочці знайдені на стрільбищі неподалік Вінницьких Хуторів кулі. Їх було там повно, - продовжує чоловік. - Тоді ловили на картоплю та черв'яки.

Зараз рибалка полюбляє їздити на Дністер. Зізнається, що там найромантичніше місце для риболовлі: кругом скали та безкрайні мальовничі краєвиди.

— Навіть таблички є: "Зупинись! Подивись на цю красу". Дійсно, є на що подивитись. Гирло річки сягає трьох кілометрів, впадаючи у Дністровське водосховище. Вдень іншого берега не видно. Тільки вночі можна помітити блимання вогників, — розповідає Ігор Кривешко. — Саме там проходить Дністровський каньйон. Краса неймовірна! Тут відпочиваєш від поспіху життя, залишаєшся сам на сам з природою. До речі, я не люблю їздити на риболовлю компаніями. Якщо беру на Дністер дружину, вона купається та відпочиває в метрах 50 від мене. Іноді ловить рибу, коли лягаю поспати.

За словами Ігоря Тимофійовича, вирватись на Дністер вдається не так часто, тому що треба "забирати" обидва вихідні дні.

— Виїжджаю ввечері у п'ятницю. За три години вже на місці. Риболовля починається ще з ночі. Глибина там така, що можна всю цигарку скурити, поки прикорм на дно впаде. Зазвичай я варю горохову кашу, додаю черв'ячків. При в'їзді на Вінницькі Хутори є стара гноярка, то там усі черв'яків копають. Якщо не встигаю, то купую в рибальських магазинах, — говорить він. — На водосховищі зазвичай ловиться лящ і рибець. Два роки тому я за дві ночі і один день зловив там 148 кілограм риби. То і роздавав усім рідним та знайомим і тараньку робив, і тушонку. Дві банки тушонки досі не доїли.

Найбільшу за вагою рибу Ігор Тимофійович зловив на ставку в селі Почапинці Жмеринського району — 28 кілограм. Каже, що орендар ставка зауважував, що він ще більшого коропа зміг витягнути — на 46 кілограм.

— Думаю, що це можливо, бо в тому ставку воду не спускали вже більше 50 років. То там які завгодно коропи можуть вирости, — зазначає рибалка. — Після того грандіозного улову цей орендар мене три роки не пускав на ставок. Казав, що це я матку коропа зловив. А буквально місяць тому на Південному Бузі біля села Гранітне Немирівського району я спіймав 24-кілограмового коропа.

Чоловік наголошує, що за стільки років наловив безліч риби і об'їздив усю Україну.

— Через постійні відрядження вдалось порибалити майже на всіх водоймах нашої країни. У службовій «Газелі» у мене завжди є спінінг і необхідне спорядження. Ту рибу, що наловлю, випускаю, бо немає можливості везти додому, — підкреслює Кривешко. — Найбільше люблю свіжу жарену рибу і ляща, запеченому у фользі на вугіллі. У родині теж усі рибу їдять, і син, і 3-річний онук Сашко (ми йому з реберець даємо, де кісток немає). Юшку не готуємо, бо овочі і спеції забирають справжній смак риби, тому варимо просто в підсоленій воді. Чищу рибу сам. Дружина сміється: «Отримав задоволення на рибалці, то отримуй до кінця».

Vlasno.info вітає всіх рибалок з Їх святом — Днем рибалки! Бажає гарного кльову і великого улову!

фото надане Ігорем Кривешко