У Вінницькій мечеті мусульманки відзначили День хіджабу разом із вінничанками. Дівчата розповіли про походження традиції покривати голову в мусульман та християн. Також провели майстер-клас із пов'язування української національної хустки, повідомляє кореспондент Vlasno.infо.

– Якщо звернемось до історії, то побачимо, наскільки хустка була близька кожній із українок. Дівчата після одруження покривали голову хустиною й соромились вийти без неї на вулицю. Просто з роками все змінювалося й ця традиція почала відходити. Свій внесок в це зробив радянський союз, який диктував свої правила. В той період хустки зняли навіть жінки багатьох мусульманських країн, – розповідає вінничанка, яка прийняла іслам, Христина Слободянюк.

Христина Слободянюк


Ідею відзначати День хіджабу понад десять років тому запропонувала мешканка Нью-Йорку Назмі Ханза. За її задумом в цей день не мусульманки можуть спробувати закутати хустку, щоб краще зрозуміти мусульманок і причини їх вибору на користь хіджабу. В Україні таке свято відзначатиметься вже вп'яте, у Вінниці – вперше.

– Багато людей дивляться на дівчат з покритою головою й починають думати, що вони нещасні невільниці. Це не правда, оскільки вільною я себе стала почувати саме після того, як одягнула хіджап. Коли я його одягла, то я почала себе навіть краще поводити, оскільки почала розуміти, що подаю приклад й маю виглядати якомога краще. Я не говорю, що я стала безгрішною, але стала більше задумуватись над своїми діями, словами й вже як правило думками, – говорить Христина. – Я прийняла іслам декілька років тому, після того як мені приснився сон про те, що я стала щасливою тільки після того, як знайшла коран. І справді, менше ніж через рік після того, як я прийняла іслам, зустріла свого коханого чоловіка з яким вже три роки в шлюбі.

У колекції мусульманок більше 50 хіджапів різних кольорів та тканин. На ринках продавці спеціально для мусульманок замовляють їх у терції, щоб не втратити свого клієнта. Але зазвичай хіджапи дівчатам привозять друзі із-за кордону. За розмірами вони нагадують велику українську хустину 130 на 70 см.

– Одяг зокрема й хустина була показником віку та статусу людини. Першу хустку дівчинці зав'язували в чотири роки, до неї додому приходили хрещенні батьки заплітали косу й пов'язували хустинку. В різних регіонах України дівчата прикрашали голову різними аксесуарами – стрічками, віночками, живими квітами й навіть фарбованим пір'ям. Але після одруження кожна жінка обов'язково мала прикрити своє волосся хустиною й показувати його чоловікові, – говорить краєзнавець Наталія Шпак-Косаківська. – Коли українки починають носити хіджап не заради мусульманського чоловіка чи коханого – це може бути якимось певним генетичним покликом. На підсвідомому рівні вона розуміє, що так правильно й відчуває себе набагато захищенішою й впевненішою.

Наталія Шпак-Косаківська провела майстер-класи й наочно показала, як змінювались традиції пов'язування хустки із дорослішанням дівчини. Кожній із присутніх дівчат Наталія закрутила хустку за традиціями різних регіонів. А потім мусульманки закручували всіх бажаючих у хіджапи. У всіх було багато позитивних емоцій, дівчата фотографувались й відразу викладали фото у соціальні мережі. А дві дівчини із Пакистану та Палестини так захопились красою української хустки, що позичили їх аби на другий день сходити в них на пари.

Саїда


– Я в Україні вже більше року, навчаюсь в медичному університеті. Мені дуже подобається українська мова та українські традиції, сьогодні особливо сподобались ваші національні хустки. Коли мене закрутили в неї так, як в хіджаб, я побачила наскільки це круто й не звичайно виглядає, – розповідає 19-річна дівчина із Палестини Саїда.

На завершення дівчата смакували національною арабською стравою бай-босе, що в перекладі означає "солодкий як поцілунок", який спеціально для цього вечора спекли мусульманські хлопці.







Фото Мирослави Слоюодянюк