Унікальний «Музей звуку Василя Пінчука» в Одесі зібрав у собі все, що пов'язано зі звукозаписом за останнє століття. Відвідали його і журналісти Vlasno.info, ми із захватом роздивлялись платівки, касети, грамофони, радіоли, магнітофони, CD програвачі, а також музичні інструменти та скриньки зі знайомими мелодіями. Для того, щоб передати справжні враження від експозиції, ми поспілкувались з юними відвідувачами музею та дідусем, який привів їх на екскурсію.

Коли до музею заходять підлітки, то неодмінно дивуються: «Невже все так і було? Невже саме так слухали і записували музику?». Їм, «дітям смартфонів», слабко віриться в те, що колись аби послухати музику, потрібно було спочатку накрутити грамофон!

Юні власники сучасних гаджетів ніяк не можуть зрозуміти, чому на одну платівку можна було записати лише одну пісню! Наввипередки рахують, скільки пісень на їх картках пам'яті на десятки гігабайт.

- Магнітофон на плечі — і до клубу? Навіщо? Як він взагалі працював? - не вгамовуються хлопчаки, що разом з дідусем роздивляються колекцію.

- Ти не уявляєш, які ми були круті! Самі круті! Бо в нас був бабинний магнітофон! В нашому селі такий бабинник тільки в сусіда Тольки був. Ми такі з хлопцями йдемо, музика грає, а дівчата так і стеляться. Бабинник на батарейках працював, правда на довго їх не вистачало. Йдемо підтанцьовуємо, кльошні штани, вузькі сорочки... ех!, - чоловік аж розчервонівся.

В приміщенні музею звуку експонатів більше, ніж можна розмістити. Колекція постійно поповнюється. Тож деякі цінні експонати навіть ніде поставити. Серед них є і унікальні, які випускались малими партіями, або ж взагалі робились своїми руками.

- Дідусю, я в шоці! Що це? Це ж пплатівка з ренгенівського знімку! Це як так може бути? – здивуванню хлопця немає меж.

- Такі платівки, синку, називали «музика на кістках». Справжні платівки були дорогі, та й важко було їх було дістати. Тому в музичних студіях, за бажанням клієнтів, копіювали рідкісні записи на ренгенівські знімки - пояснює дід.

- Як таке може бути? Адже це ж плівка! Як вона може грати? – не вгамовуються хлопці та дід тільки посміхається.

- Ось грамофони, радіоли, програвачі, транзистори, бабини, касети, радіо точки, - дід намагається пояснити різницю між програвачами онукам поки ті роблять селфі.

До наших екскурсантів підходить екскурсовод і тут починається найцікавіше! У хлопців загораються очі, їм демонструють, як заправити бабину, як вона починає крутитись, намотуватись на другу котушку. Діти ніби магію побачили! Звуки музики восьмидесятих лунають в залі. А дід ніби помолодшав на років тридцять.

Тим часом внуки входять в азарт, разом з екскурсоводом вже накручують грамофон. Один з поперед одного заглядають всередину гучномовця. Затаївши подих ставлять голку на платівку. «Дивина та й годі! Як ця голка зчитує звук? От же цікаво!»

А ось і касетники на будь-який смак і гора касет. Дід автоматично встромляє олівець і натягує магнітну стрічку, потім з клацанням вмикає магнітофон. Простір наповнюється 90-ми: «Белые розы, белые розы. Беззащитны шипы...».

Малий здивовано дивиться на діда:

- Я знаю цю пісню! Ми її теж слухаємо. В Ютюбі і по радіо! Скільки їй років?

- Та зо тридцять років буде... нда, час летить!, - посмурнів дід.

Плавно пройшлись по радіоапаратурі, по різних дивних пристроях, роздивились портрети співаків, музикантів та митців звукорежисури. Плакати, афіші, рекламні проспекти, чорно-білі фото...

Дід щось постійно розказував, екскурсовод демонстрував колекцію мікрофонів звукові пульти та підсилювачі, а малий фоткав на свій «Айфон» все що бачив. Періодично заглядував в «Інстаграм» та рахував лайки під фоткою з написом #Ми з дідом в #«Музеї звуку»

Ми ще довго спостерігали за цією веселою компанією. Поволі приходило розуміння про те, як важливо проводити час зі своїми дітьми та внуками. Адже, хто крім нас розкаже їм свої живі історії, переповість свою минульщину? Як добре, що існують такі музеї, де кільком поколінням буде однозначно цікаво. Де вивчаючи історію, можна наблизитись один до одного. А журналістам vlasno.info буде що написати для своїх читачів. Ми й надалі будемо розповідати про музеї України на сторінках нашого сайту.

Відвідуючи славне місто Одеса, варто заглянути ще до унікального «Музею Контрабанди» .

Якщо ж плануєте подорож до Львова, то скуштуйте свіжого пива в «Музейно-культурному комплексі історії пива України «Лвіварна». 

Якщо ж раптом будете у Полтаві, то маєте нагоду потрапити до «Музею весілля» 

Музей звуку Василя Пінчука знаходиться в Одесі, на вул. Дворянській 25. Працює з 12.00 до 18.00 у всі дні тижня, крім суботи

Вартість екскурсії для дітей 25 грн., для дорослих 30 грн.

Фото з сайту dumskaya.net, vgorode.ua, simba.od.ua, followers.com.ua, igotoworld.com