Коли маєш свій будинок, дачу, чи ресторан, починаєш шукати ідеї, аби їх оздобити, в просторі Інтернету. Причому, не "такі, як у всіх". Трапляється, знаходиш цікаву ідею, яка залишається нереалізованою, тому що неможливо знайти майстра, який зможе виконати цю роботу. Журналісти Vlasno.info нещодавно відвідали Писарівку та Щітки, села Вінницького району, де побачили незвичайне оздоблення воріт в дитячому садочку. І відшукали майстрів, які створили казкову красу, та поспілкувались з ними.

Чотири роки тому дружина Влада Вівера, під час будівництва власного будинку знайшла цікаву ідею оздоблення, показала її чоловіку.

– Я ледь дочекався тепла, аби можна було почати експериментувати з цією технікою в майстерні. Вдень я будував будинок, тому на творчість був час лише вночі. Дружина мені в майстерню каву і бутерброди носила. Нарешті, я зрозумів, як воно робиться і почав робити перші вироби, - згадує Влад. - Це було щось по типу кашпо для рослин. Тесть допомагав мені їх продавати на базарі. А потім почав оздоблювати свій двір. Але роботи й досі біля свого подвір'я багато, бо тепер маю замовлення. Треба їх виконувати, тому часу на своє не вистачає.

Творець казкових персонажів тепер працює з братом Олександром. Каже, що дуже вдячний брату за те, що забрав на себе левову частку чорнової роботи. І тепер не морочить голову із розрахунками та домовленостями з клієнтами.

– Якось біля мого дому зупинилась одна пані. Побачила мою роботу і запросила мене оздобити ресторан. Я погодився. Так і почалось, – говорить майстер. – Тепер вже маю кілька об'єктів, де є наші роботи.

Майстри розказують, що люди їх самі рекламують. Передають, я то кажуть "з рук в руки". Роботи майстрів можна побачити на Вінниччині: в Дашеві, Теплику, Гайсині, Писарівці, Сокиринцях. Замовляють такі роботи переважно знайомі, друзі. Потенційні клієнти теж не забувають.

– Одна з перших наших робіт - паркан в сусідньому селі. Тоді ми з дружиною його разом робили. А вже після цього були альтанки, криниці, мангали, лавочки і навіть місточки, - посміхається Влад Вівер. - Часто у вигляді грибочків замовляють туалети.

Ми розпитали майстрів, чому саме обрали "казково-лісову" тему. Вони кажуть, що тут вибирає замовник:

– Людям ця тема "зайшла", казки всім подобаються, тому й фантазуємо на цю тему. Але можемо виконувати роботи й на іншу тематику. Головне, щоб не було прямих ліній та рівних поверхонь, тому у нас серед інструментів немає правила, - дивує нас майстер. - На одному об'єкті люди захотіли, аби ми відтворили Перуна. В нього навіть очі будуть світитись.

– Нещодавно піч в українському стилі робили. На припічку кіт примостився. Та ми ще й старослов'янські знаки Сварога відтворили, - показує Влвд.

Як і у всіх творців, в майстрів є свої улюблені роботи. Кажуть, що одна з найулюбленіших робіт - лісова німфа.

Питаємо, а де ж майстри беруть такі колоритні коряги та дерева, а ті сміються:

– Це ж все з бетону! Немає тут ніяких дерев. Все я відтворюю руками! Але, дякую, це для мене найбільший комплімент. Хоча в своїх роботах використовуємо метал. Ось, наприклад, ці листочки - з металу, - каже майстер Влад.

– В нас навіть така примовка є: "під час наших робіт ні одне дерево не постраждало", - підкреслює брат Олександр.

Без надії на те, що творці грибів і мавок розкажуть свої "рецепти", все ж запитуємо, з чого робиться ця краса. Та вони спокійно діляться своїми напрацюваннями. Кажуть, що склад розчину дуже простий. В його основу входить цемент, пісок, вода і ще один елемент. Загадковим елементом називають ... руки!

– Тоді, коли вже все виліпили, починаємо розфарбовувати, – зауважує майстер. – Це найпростіша робота. Для порівняння: таку криничку робимо за днів п'ять-сім. Головне, щоб натхнення в цей час не покидало. На розфарбування йде день чи два.

Влад розповідає, що не має художньої освіти, він самоучка і не знає традиційних законів дизайнерської справи. Все робить руками, відчуває серцем. Від традиційних об'єктів відмовляється, навіть якщо гарно платять. Причиною визнає недостатність відповідних знань. Проте головною причиною є те, що в майстра до такої роботи душа не лежить.

– Колись біля мого дому стояв такий симпатичний даішник. Мені неодноразово пропонували його купити, але він мені подобався, то ж я не хотів його продавати. Якось виходжу на вулицю, а його немає - вкрали! А він кілограмів зо 30 важив. Але той випадок я вважаю днем визнання! Якщо вже вкрали мою роботу, то ж комусь дуже сподобалась, - сміючись розказує про цей комічний випадок Влад.

Питаємо майстра казкових грибів, чи не думав він їхати на заробітки. Адже його роботи по праву - ексклюзивні. Та й таку унікальну техніку рідко де зустрінеш.

– Я віддаю перевагу Україні, – наголошує. – Сподіваюсь, що й тут зможемо знайти собі замовлення. Та й в Європі такий стиль не сприймається. Це наші казки, наш менталітет. Такі роботи зацікавлять хіба що когось в Росії. Європейці цього не розуміють. Але в Україні поки таких мало. Я знаю всього трьох таких майстрів.

Ми ще довго спілкуємось про плани майстрів на майбутнє, розпитуємо про реальну вартість робіт. Але тішимось при цьому найбільше тим, що подільська земля має таких майстрів! Та від щирого серця бажаємо, або в цих двох симпатичних добродушних чоловіків було якнайбільше замовлень від наших земляків. Журналісти Vlasno.info й надалі знайомитимуться з талановитими вінничанами та розповідатимуть про їх творчість на сторінках нашого сайту.

Читайте також Весільні воскові віночки повертаються в моду на Вінниччині.

Фото: Ольга Маліновська