Історично склалося так, що Новий рік у нас відзначається двічі. Першого січня за новим, григоріанським календарем, а через два тижні – за старим, юліанським стилем. Чотирнадцятого січня – день пам'яті святого Василія, архієпископа Кессарії Каппадокійської, який народився близько 330 року. Все свідоме життя він проповідував вчення Ісуса Христа і користувався великою повагою серед віруючих. Українці шанують чесноти святого і увіковічнили його ім'я в щедрівці. Кореспондент Vlasno.info розповість про традиції свята Маланки та святого Василя.

Маланка – це новорічний обряд з традиційним переодяганням у тварин і фольклорних персонажів. Святкування Маланки походить від стародавнього, дохристиянського звичаю. За християнським календарем, це також день преподобної Меланії. Відтак, Меланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини, які в народі так і називають – гостини Меланки.

В українській народній традиції дохристиянський та християнський обряди об'єдналися у свято Маланки.
Зранку цього дня починають готувати другу обрядову кутю, яка є щедрою. На відміну від багатої, її можна заправляти скоромниною. Як і на багатий вечір, кутю також ставлять на покуті. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників.



Звечора і до півночі щедрувальники обходять оселі. За давньою традицією, новорічні обходи маланкарів, як і різдвяних колядників, відбуваються після заходу Сонця, тобто тоді, коли володарює усяка нечиста сила. Дівчата-підлітки поодинці чи гуртом оббігають сусідів, щоб защедрувати.

На Маланки ходять також і парубоцькі гурти. Вони називаються «водити Маланку». Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання і його називають Меланкою.



За давнім звичаєм, переодягнені, закінчивши ритуальний обхід, вранці йшли на роздоріжжя палити «діда», або «дідуха». Тобто, снопи соломи, що стояли на покуті від Святого вечора до Нового року. А потім стрибали через багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою силою.

Наступного дня, коли починає світати, йдуть посівати зерном. Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком.
Щоб людей не навідали лихі сили, які можуть заподіяти шкоду, їх треба було налякати. Для цього одяга­ли чудернацький одяг, пере­вертали кожухи, розмальову­вали обличчя, виготовляли страшні маски, у руках мали дзвіночки, калаталки, батоги тощо. Цілковита відсутність, з одного боку, християнських мотивів та символів, й розвинута структура ритуалів господарської, шлюбної, очисної магії, з другого, засвідчують глибокі язичницькі витоки народної обрядової Маланки. Цим популярним жіночим ім'ям позначалося не тільки свято, а й конкретний фольклорний образ, що діяв в обряді у двох планах: героїні новорічних пісень - щедрівок та ритуальної маски.



З плином часу традиція втратила свій первісний зміст і значення, й зараз носить лише розважальний характер. Основні діючі особи – перевдягнений у дівчину нежонатий хлопець (Маланка - ред.) і, навпаки, дівчина або жінка у чоловічому вбранні (Василь - ред.), а також Дід, Баба, Циган і Циганка з дітьми; Коза, Кіт, Чорт, Орач з чепігами та інші.

Сьогодні ця барвиста маланчина галерея поповнилася й іншими персонажами: бутафорними «офіцерами» і «солдатами» неіснуючих армій в кумедному одязі. А також сучасними «президентами», «депутатами» різного штибу, місцевими «діячами», рекетирами, міліціонерами, «зірками» шоу-бізнесу, кіногероями тощо.



На Вінниччині краєзнавці описують, що з Маланкою ходили шедрувати, а на Новий рік Маланка ходила засівати.
В Бабчинцях, Ямпільського району Маланка ходила з 31 грудня на 1 січня. Костюми різноманітні: дід та Маланка, генерал та генеральша в європейському одязі, циган та циганка. Інколи роль ведмедя грав хлопець, з ніг до голови, обв'язаний гороховою соломою. Ведмідь водив циган.

В селі Марківка, також Ямпільського району, персонажі були такі: дід, циган, циганка, коза, москаль, «міхоноша» – хлопець переодітий бабою, що збирав гроші. Окрім перевдягнутих, з ними ходили також хлопці зі «звіздою» та співали пісень про Маланку. На Василя вони ходили з палицями вулицями, жартували та лякали перехожих.

В Бершаді були ті самі персонажі дійства: дід, коза, Маланка. Напередодні Нового року вони ходили по хатах і щедрували.

Читайте також, Козацький реп та національне бойове мистецтво - у Вінниці пройшли змагання з бойового гопака 

Фото:Liza.ua, Вікіпедія