Про те, як пройшли проводи на найбільшому вінницькому кладовищі біля Луки–Мелешківської, ми вже писали. Проводи на сільських кладовищах дещо відрізняються від міських, переконаний кореспондент Vlasno.info.

Для прикладу ми обрали село Булаї Погребищенського району, яке знаходиться на Вінниччині. Проводи на кладовищі цього року тут припали на суботу, сьоме травня. Провідати своїх родичів приїхала чимало людей, про що свідчили багато припаркованих машин неподалік цвинтаря.

Багато номерів автівок мають київську реєстрацію чи інших міст України.

– Я виріс у цьому селі, зараз проживаю у Києві. У мене тут поховані дідусь та бабця. Ми кожен рік з сім'єю сюди приїжджаємо на проводи пом'янути своїх близьких. За могилами доглядають мої батьки, – каже Андрій.

Цвинтар знаходиться на балансі сільської ради, про нього дбають, не дають зарости чагарниками. Майже на кожній могилі застелений рушник або серветка, на яких люди розкладають паску, яйця, солодощі.

Всі люди чекають, коди священик закінчить поминати душі похованих тут людей. Після цього всі сідають за свій стіл, щоб пом'янути своїх родичів, близьких, друзів. Ніхто не влаштовує шумне застілля та п'янок. Наприкінці проводів діти ходять та збирають солодощі з могил до своїх торбинок.

– У нас жебраки не ходять кладовищами. Раніше стояв перед входом один дід-фронтовик, якого на селі називали Колечком. Він казав, аби кидали все до мішка, тільки компот не лити, а діти все розберуть. Він давно помер, тому зараз у нас ніхто не жебракує, – каже місцевий мешканець Тарас.

На вінницьких кладовищах ситуація дещо інша.

– Мої родичі поховані у Вінниці на П'ятничанському кладовищі. У нас проводи на Зелені святки. Дуже багато ходить циган, жебраків та просто тих, хто хоче на халяву поїсти та випити. Не встигаєш покласти солодощі на могилу, як її тут же збирають. Це дуже обурює, – каже вінничанин Петро.

Закінчились проводи на булаївському кладовищі близько 14 години.

Фото Влада Боднара