“Якби було більше таких Максимів, ситуація в країні змінилася б на краще значно швидше”

Сьогодні на центральному кладовищі міста вшановували пам'ять Героя Небесної сотні Максима Шимка. І хоч загинув він 20 лютого минулого року, рідні, друзі та побратими із Майдану зібралися сьогодні, щоб згадати героя-вінничанина.

Могилу Максима вдалося знайти за відлунням козацької пісні, що лунала звідти. Біля невеликого поховання — чимало вінків, могила встелена квітами. Довкола неї батьки, рідні, друзі та побратими Героя.

— Дуже болить його втрата і легше не стає, — втирає сльози мати Максима Зоя Семенівна. — Нам дуже тяжко, але я горда за свою дитину. Мені бог допоміг, що я знайшла і поховала його. Коли я приїхала до Києва і побачила людей із табличками "шукаю свою дитину", від того було страшно. Я бачила по телебаченню, як мій Максим в останні хвилини ішов на барикади. Знаючи добре, що там вбивають людей. Але він ніколи не втікав би. Він був маленький, не високий, але дух у нього був такий сильний, що не один здоровань позаздрить.

Зоя Семенівна розповідає, що Максим брав участь чи не в усіх акціях протесту.

— Почав воювати ще з акції "Україна без кучми". Їздив тоді у Київ. У 2004 році теж був на майдані. Кидав роботу, брав відпустку за свій рахунок і летів туди. Потім податковий майдан, пенсійний майдан.

Із сотні, в якій Максим служив на Майдані, приїхало більше двадцяти чоловік з усієї України та навіть Криму. Сотник Микола Бондар переконаний: якби Максим був живим, він і далі продовжував би боронити свою Батьківщину.

— Максим — надзвичайно світла людина, щира, смілива, справжній козак, — розповідає Микола Бондар. — На жаль, так сталося, що найкращих бог забирає. Він досить неординарна особистість. Коли приїхав на на Майдан, то привіз із собою імітатори зброї, ми їх до сьогодні бережемо. На них він учив молодих хлопців оборонятися. На нього завжди можна було залишити молодь і ми були впевнені, що вони в безпеці. Безумовно, події на Сході не обійшлися б без нього. І взагалі, якби було більше таких Максимів, ситуація в країні могла б змінитися на краще значно швидше.

Вшанувати пам'ять Максима прийшли батьки і іншого Героя Вінниці — прикордонника Євгена Пікуса. Півроку тому він загинув у зіткненні із російською диверсійною групою, прийшовши на допомогу товаришам у бою.

— Він інакше не вчинив би, — розповідає мати Ганна Феодосіївна. — Він захистив людей, закрив собою. Ми тільки отримали звістку про його смерть, я сказала: "він інакше не міг". Він ніколи не залишався осторонь, був борцем за справедливість. Він міг будь-кому сказати правду в очі: чи то генералу, чи полковнику.

Всього біля могили Максима зібралось біля півсотні людей. Друзі згадували його гарними словами, побратими співали козацьких пісень.