Пам'ятник у вигляді єврейського надгробку-мацеви відтепер з'явився у лісі недалеко від села Юрківки Тульчинського району. Його встановили в пам'ять про сотні євреїв, замордованих в роки Другої світової. Але історія його встановлення бере початок у 2013 році, повідомляє кореспондент Vlasno.info.

Чотири роки тому в лікарні у Києві познайомилися дві жінки. Одна з них Галина Білозір народилася у селі Юрківка. З самого дитинства вона чула від своєї мами історії про те, як за селом у лісі розстріляли чимало євреїв, яких доставили сюди залізницею. За словами місцевих мешканців, які стали свідками злочину, у 1942 році в яру за селом більше сотні євреїв здебільшого з території румунської зони окупації були розстріляні, після чого їх засипали землею. Однак не всі з них одразу загинули, тому що люди згадували, як земля продовжувала ще певний час рухатися на місці вбивства. Точна кількість жертв Голокосту, яких вбили у цьому лісі, досі не встановлена.

Галина Білозір

— Все наше село знало, що у яру під час румунської окупації Тульчинського району на початку 1940-х років були розстріляні євреї, яких везли залізницею. Проте, мені було неприємно, що саме про це місце немає значної інформації. Десь по області встановлювали пам'ятні таблиці, а в нас нічого про жахливу трагедію не свідчило. Тому я розповіла про це Розі Верещагіній, яка мешкала, як виявилося, недалеко від нас у Брацлаві. І після цього, питання вшанування пам'яті зрушило з місця, — пригадує пані Білозір.

Роза Ісаківна звернулася до очільниці Брацлавської релігійної єврейської громади Фаїни Баєк. Як відомо, саме у Брацлаві раніше був заснований єдиний на Вінниччині музей єврейського побуту та Голокосту. Після чого вони спільно почали шукати варіанти, яким чином можна засвідчити те, що відбулося в Юрківці сімдесят років тому.



Три роки відбувалися пошуки фінансів, поки нарешті справа зрушила з місця.

— Пару років тому наші волонтери приїхали до Юрківки для того щоб зібрати свідчення про вбивства євреїв під час румунської окупації, — каже волонтерка Марина Сізова, чоловік якої Сергій Сізов очолює Вінницький обласний благодійний фонд "Шамаш". — Вони записали свідчення людей на відео. Але я дізналася про цю трагедію раніше від Фаїни та Галини.

За словами пані Сізової, кошти на встановлення монументу збирали звичайні громадяни, кожен з яких зробив власний внесок у вшанування пам'яті. Долучилися зокрема і поляки, які також завітали на відкриття пам'ятника. А Юрківська сільрада подбала про встановлення лавки.

Цікаво що сам монумент встановили перед деревом, стовбур якого згнив, але сім пагонів згодом перетворилися у міцні стовбури. Таким чином, дерево відтепер дещо нагадує світильник-менору. Зокрема, те, що воно попри все продовжує рости, тримаючись корінням у землі, символічно нагадує міць та витримку єврейського народу, який переборює всі випробовування, які випадають на його долю.

Наприкінці церемонії вшанування жертв Голокосту, Галина Білозір каже:

— Після того, як постав пам'ятник, в мене як від серця відлягло. Відтепер ми доглядатимемо за цим місцем, а я планую вже найближчим часом посадити тут багато квітів.

Окрім представників місцевої громади, на відкриття завітали 21 представник вінницької та брацлавської єврейських релігійних громад, а також гості з Польщі.

Нагадаємо, що наприкінці квітня у Вінниці відбувся мітинг-реквієм, присвячений 75-м роковинам масових розстрілів євреїв у Вінниці під час нацистської окупації.

Фото Богдана Новака