Теплими історіями, непідробними емоціями та дружніми бесідами вшанували людину, яка перетворювала Вінницю на справжнє європейське місто, її Почесну громадянку Раїсу Панасюк. Без офіціозу, в невимушеній обстановці всі охочі могли згадати, якою вона була. У ресторані "Підкова" зібрались близькі, друзі, політики та громадські активісти, які зізнавались, що втратили разом з пані Раїсою частинку себе. Говорили про те, як увіковічнити в місті її пам'ять. Серед гостей був і кореспондент Vlasno.info.

Організатором зустрічі виступив місцевий вінницький активіст Олександр Шемет. Він наголосив, що саме в такій невимушеній атмосфері краще всього вшановувати пам'ять великої вінничанки:

— Насправді, існує не багато людей, які можуть змінювати світ навколо себе. А змінити ціле місто вдалось Раї. Вона змогла змінити відношення нас до людей з інклюзією, а також їх відношення до нас. Ми живемо поруч, а не окремо. Раїса Панасюк була найбільшим європейцем у нашому місті. Вона боролась за те, щоб усі мали рівні можливості. Ми вирішили провести традиційних 9 днів. Запрошували усіх охочих, хто може хоче щось сказати про неї. Для мене найважливіше, як зберегти те, що зробила вона, і як це розвивати. Я б запропонував назвати сквер на її честь. Бо вулиця може бути десь там на околиці, і ніхто знати не буде, на честь кого вона названа. А от скверів скверів безіменних в нас багато І щоб там був її памятник. Сквер є на біля вулиці Стрілецькій навпроти "Зарі". І обов'язково повинні розказувати про неї дітям в школі.

В планах влади вже є думки з приводу встановлення меморіальних знаків у Вінниці на честь Раїси Панасюк. За словами народного депутата України Сергія Кудлаєнко, така домовленість є на рівні міста, області та Уряду.

— Я познайомився з Раєю давно, ще до відкриття бізнесу та політичної кар'єри. Тоді вона ще не була головою своєю громадської організації. Коли я став чиновником, ми вже зустрічались в інших іпостасях. Рая з першого дня входила у склад комісії, яка приймала різні об'єкти. Вона виїжджала на місце і перевіряла, щоб були пандуси та обладнання для всіх. Для мене це дуже велика втрата. Я переконаний, що той фундамент, якій вона залишила, її команда та ми, люди у владі, зробимо все, щоб її справа жила. Прикро, що пішла в 45 років молода дівчина, в якої нам всім потрібно ще вчитися і вчитися. Вона відкривала будь-які двері, бо ніколи не просила для себе. Я знаю, що на рівні місцевої та державної влади вже є домовленість про увіковічення пам'яті Раї. Знаю з перших вуст, що така робота вже ведеться. Можливо, це буде сквер навпроти офісу "Гармонії". Повинна бути візуалізація цієї дівчини на візку.

За своє життя Раїса Панасюк встигла зробити величезну кількість соціально важливих проектів. Багато їздила, вивчаючи доступність та інклюзію за кордоном та її впровадження в Україні.

— Вона для мене була дуже великим другом. Мала неймовірні ідеї, які завжди втілювала в життя. Ми постійно з нею подорожували, вивчали доступність в інших країнах та впроваджували в Україні. Це була людина, яка на будь-яке прохання завжди відгукувалась. Її мрією було, щоб в першу чергу ментально зробити людей рівними. Вона вміла будь-якій людині, яка зневірилась в собі, допомогти відкрити потенціал. Вона змінила систему, дала зрозуміти, що люди з інвалідністю можуть бути не лише спеціалістами в сфері інвалідності. Вони художники, поети. Наприклад, Юрій Прокопенко видав вже не одну збірку віршів. Є хлопці, які самостійно робили виставки картин. Є діти, які танцюють на візку. Завдяки Раїсі й народжується театр танців на візках. Проекти "Колискова на майбутнє", довозів людей з інвалідністю до районів. Це проекти, які будуть ще довго звучати. "Дитляндія" – останній, якій Раїса лише встигла започаткувати, але ми його продовжимо, щоб батьки розуміли, що їх діти, навіть якщо мають інвалідність, є повноцінними членами суспільства, і можуть все. Можуть бути телеведучими, телевізійними зірками тощо, - говорить громадська активістка Олена Павлова.

Всі пам'ятають Раїсу Панасюк, як людину сильної волі, яка завжди посміхається та ніколи не здається. Кажуть, що вона навіть в палаті з онкологією постійно посміхалась і могла розрадити найбільш зневірених в собі людей, в першу чергу своїм прикладом.

— Я познайомився з Раїсою Василівною ще в 1997-му році. Тоді працював головою відділу справ з молоддю. Приходить секретарка і говорить: "До вас прийшли". Відповідаю: "Нехай заходить". А секретарка каже мені, що та дівчина на візку. Ну, ми з колегою вийшли, підняли її на третій поверх. І вона потім постійно приходила по два рази на тиждень. Хоч вона була і маленькою, а тягати її на третій поверх було досить важко. Ми думали: "Коли ж в неї батарейка закінчиться?". А виявилось навпаки, вона всіх підзаряджала. Тримала нас в тонусі, змушувала нас проводити всі ці молодіжні заходи. Ми й самі багато різноманітних заходів організовували. А додали ще концерти для людей з інвалідністю в тодішньому "Домі піонерів" та інші, - згадує вчитель фізики в ЗОШ № 6 Олександр Мельничук.

За словами усіх присутніх, Раїса Панасюк залишиться в нашій пам'яті "світлим янголом", яка змінила цей світ на краще та наблизила Вінницю до рівних можливостей.

Читайте також, Вінниця в скорботі: провели в останню путь Раїсу Панасюк 

Фото: Андрій Оленін