У Вінниці вшанували пам'ять відомого краєзнавця, письменника та патріота України Василя Рудого. Цьогоріч відомому борцеві за національну ідентичність та свободу України виповнилось би 80 років. Його наполеглива праця на теренах історії рідного краю, особливо дослідження Голодомору на Тиврівщині, була відзначена державною нагородою. Про те, яким був, та що після себе залишив наш земляк Василь Рудий, розповість кореспондент Vlasno.info.

– Василь Рудий дуже любив свою Батьківщину та рідний край, - згадує одна з його близьких подруг Жанна Дмитренко. - Він був один з перших, хто на Вінниччині почав вивчати питання Голодомору.

Крім того, він очолював обласну Асоціацію з питань вивчення Голодомору в Україні.

— Незалежність нам впала з неба і ми не знали, що з нею робити. А утверджували її такі люди як Василь Рудий. Він жив бідно, але залишив цілий скарб для земляків – свої твори. Він розказав нам, подолянам, про Голодомор на нашій землі, про "розіпнуту Тиврівщину". Зміг повністю змінити свою свідомість. Колишній комуніст зміг стати творцем українського руху. Він боровся проти тих, хто не хотів розбудовувати Україну. Приходив і казав, чому та чи інша людина обіймає посаду, якщо вона антиукраїнська. В нього був непростий характер, який багатьом заважав, проте такими і повинні бути борці, - каже Жанна Дмитренко.

Крім наукової роботи, Василь Рудий писав прозу та вірші. Учні школи села Жахнівка Тиврівського району прочитали проникливі вірші авторства Василя Рудого про загиблих в Афганістані уроженців Вінниччини. Загалом Василь Рудий за життя видав 6 прозових творів.

Василь Рудий також був активним громадським та політичним діячем, членом Народного Руху України. Коли в Одесі поставили пам'ятник Катерині Першій, був одним з тих, хто виступив проти на мітингу в Одесі, згадує його побратим Федір Сохацький:

— Він був українцем з великої букви, його ніхто не заставляв. Коли ставили памятник Катерині в Одесі він поїхав туди і була така велика боротьба, що він там черевика загубив. На жаль, скільки туди не поїхало українців, які виступали проти, все ж поставили пам'ятник людині, яка розігнала Запорізьку Січ. І це в Україні. Його творчість розкриває народу нашому очі та пробуджує від летаргічного сну. Ми живемо і не помічаємо, що є люди, які живуть та трудяться день і ніч за Україну. Таким і був Василь Рудий.

Василь Рудий любив ходити пішки і головним його шляхом були походи до свого найкращого друга краєзнавця Олександра Коваля:

— Він був маленький,низенький, але сильний духовно. Він привозив до нашої школи стенди з історією воїнів УПА, пропагував національне виховання. Возив цю унікальну виставку по всій області. Він відкрив для мене історію Поділля та рідної Тиврівщини. Написали історію села Василівка, а це 640 сторінок. Він любив дітей, постійно водив їх у музей та по місцям історії краю. Був дуже невибагливий, постійно ходив пішки, навіть коли ходив транспорт. Для нього це було щось на кшталт медитації.

Василь Михайлович один з тих, хто почав відновлювати перші вишкільні табори. Та є одним з засновників ГО "Молода Подільська Січ".

— На ниву національно-патріотичного виховання я потрапив завдяки Василю Рудому. Його спадщина – це те, на чому треба виховувати нашу молодь. Він навчив, що треба навчати тих, хто навчає. Більшість педагогів зараз навчають ще старими категоріями. А діти – це зерно, і ми їх можемо лише направляти. Їм потрібне правильне середовище, - каже голова ГО "Лелека" Вадим Місько.

Виступали й інші спікери, які наголошували, що про здобутки Василя Рудого можна розповідати дуже довго.

Читайте також, «Ангели добра» знайшли своїх власників у Вінниці 

Фото: Андрій Оленін