Унікальний пластовий табір "Берег ріки" вже вкотре згуртовує та виховує дружню, патріотичну молодь. Табір проходить на природі, біля лісу в селі Шолудьки Немирівського району, що на Вінниччині. Кореспондентка Vlasno.info теж відвідала табір та дізналася про звичаї та традиції пластунів.

На дев'ятий день табору організатори зазвичай роблять для дітей день самоврядування, де учасникам пласту потрібно навчитися самоорганізовуватися. Це робиться для того, щоб діти навчилися планувати самостійно свій день, бути лідером, виховувати в собі сильні якості.

– За весь час таборів у дітей немає в руках телефонів, тому що ми зберігаємо їх у себе, учасники раз на три дні можуть поговорити з батьками. Є деякі батьки, які дуже переживають за свою дитину, то ми їм телефонуємо і кажемо, що з нею все добре, приводів для хвилювання немає. Якщо б вони були зі смартфонами, то лише день, максимум два проходили, а потім почали просити зарядне, а заряджати де - в дуплі? – жартує комендант табору Андрій Бабич.

Організаторка табору Вероніка Бабич задоволена, що в таких таборах діти стають повністю дорослими та незалежними від батьків, і можуть виїжджати без дорослих будь-куди:

– Як показує практика, діти які познайомились в таборі, подружилися, продовжують надалі своє спілкування. Їх дружба стає все більш міцною. Із нами досі є уже дорослі, які зараз допомагають нам організовувати табір, вони навчають дітей, і я бачу, що кожна дитина у нас задоволена. У нас немає такого, що ми кричимо чи б'ємо дітей. Ті, хто не слухаються, не виконують завдання, потім самі розуміють, що інші пластуни будуть до них так само ставитися.

Ветеринар Павло Вовчук в Пласті близько шести років. Пригадує, що до табору був взагалі іншою людиною:

– До табору я робив багато дурниць, про які мені зараз соромно, навіть не хочу пригадувати. Саме тут я знайшов компанію правильних людей з гарними життєвими цілями, почав над собою працювати. На даний момент я досяг майже максимального ступеня. Намагаюся долучатися не тільки до пластових проектовій, але й до громадських організацій, та брак часу іноді стає на заваді.

Діти повністю самі впорядковують свій день, але організатори дають кілька завдань на день, щоб юнаки не розслаблялися.

– Ми за годину до того, як діти мають прокинутися, залишаємо табір. У нас є прапор України, який ми піднімаємо на відкриті табору, і знімаємо на закриті. Сьогодні вранці ми повісили прапор Бразилії, але діти віднайшли прапор нашої держави та повісили його. Дітям не можна лізти в намет – інтендантський, де знаходиться їжа, їм видаються само собою харчі. Інтендант відповідає за бутлі з водою, продукти, готування, вона перебуває на кухні і стежить, підказує юним поварам, що і як краще приготувати, – розповідає бунчужний Ігор Слободянюк.

Таборовий комендант узгоджує із кухарями меню на сьогодні. За кілька днів у таборі діти вже можуть самостійно вдома приготувати кашу, суп, компот, салат. У дітей обов'язково є перше, друге та напій. Перед табором дітвора здає певну суму грошей в середньому це 800 гривень, такий внесок називається "таборова вкладка". За цю суму організатори видають їм футболки, намети, якщо немає, їжу та багато іншого.

– У нас щодня є "імпреска" – це такі міні-вистави, де кухарі мають обрати за виступом, хто буде першим брати їжу. Це для того, щоб не було бійки, штовханини. Мені тут найбільше подобається їсти малинове варення із хлібом, а ще тут є дуже смачне з груші. Обожнюю його. Мені подобається в таборі, обов'язково ще приїду, – каже у часник Пласту Володимир Шумиловський.

У таборі є споруди, які зроблені без жодного цвяха за допомогою мотузки. До табору юні пластуни вивчають теорію, а уже влітку застосовують набуті знання на практиці. Що цікаво, на території таборування є таборова скринька, де кожен може кинути таємний лист для друга чи подруги.

– Для того, щоб учасники табору знайшли нових друзів, стали більш комунікабельними, проявили лідерські якості, їх розподіляють на окрему гуртки з дітьми інших районів. Всього у гурті 5-6 людей, а загалом цього разу 28 учасників, – зазначає Ігор.

Зазвичай місце таборування обирається у лісі, де є кілька дерев, річка поруч, галявина рівна або зручна для розташування наметів. Загалом по всій Україні влаштовують два табори за літо, вони класифікуються на обласні, всеукраїнські, районні. На всеукраїнських таборах, люди мають уже найвищий ступінь, у них відповідно більше досвіду.

– Загалом у нас кожного дня відбувається щось цікаве. Сьогодні дуже цікавий та незвичайний день, коли старшина табору відходить, а учасники стають на їх місця. Зараз я на місці бунчужного. Поки що все йде нормально, кухарі готують обід, гутірки проводяться. Я уже четвертий рік пластую, мені подобається це все, я відчуваю себе частиною природи, виходжу зі своєї звичної зони комфорту, і пробую щось нове, знайомлюся з різними людьми. Уночі тут дуже красиво, зоряне небо, можна пошукати сузір'я, про які нам тут розповідали, – каже учасник табору Максим Вировий.

У Пласті діти обирають собі псевдо, якщо за 10 сходинок вони не змогли придумати собі його, тоді учасники Пласту самі вигадують їх друге ім'я. Сьогодні у таборі є Цезарь, Поле, Білосніжка, Кицька, Макарон. Михайло Марчук розповів, чому саме йому дали псевдо Макарон:

– Мені подобається, як до мене звертаються. Якось на одній з акцій Андрій вирішив назвати мене так, тому що я не доїв макарони, бо вони були недосолені. Я радий, що знову сюди приїхав, тому що подружився з новими людьми, дізнався ще нову інформацію, дещо вдосконалив.

Сімнадцятирічна Христина Осадча вперше завітала до лав табору:

– Моя подруга є організаторкою табору, тому саме вона мені порадила сюди приїхати та подивитися, як тут все працює, відчути себе учасницею. Я була у різних таборах, але у таких ще ні. Тут можна згуртуватися з усіма, дисциплінувати себе. На жаль, у нас тут певна різниця у віці, тому мені складно знайти друзів, але я більше підтримую когось, допомагаю, завжди поряд.

Марія Томчук пластує з восьми років, каже що кожного року приїжджає, тому найкращі дні літа – проведенні у таборі.

– Кухарі їдять останні. Додому хочу і не хочу, мені тут подобається, я подружилася з усіма. Тут потрібно бути завжди обережним, тому що можна отримати значні рани, коли розпалюєш полум'я, дрова рубаєш, нарізаєш продукти. У мене всі руки подерті, але без цього ніяк не навчишся і не попрактикуєшся.

Щоночі територію табору охороняють стійкові – хлопець і дівчина. Понад годину кожен по черзі дивляться, щоб усі лягли спати, ніхто не ходив навколо, спостерігають, чи є якась небезпека.

– Вони ходять із палицями, кожен учасник має свисток на шиї, кожен свист щось означає. Якщо кричать охоронці "алярма", то це означає "тривога". Усі учасники мають вибігти з наметів тих, хто свистів, і стати перед ним в лаву та слухати відповідне розпорядження. Вночі всю ніч має стійкувати дві людини з відповідного часу, щоб усі лягли спати, нікого не пропустили, – каже бунчужний Ігор.

Щовечора учасники табору запалюють ватру, де навколо неї співають пісні, розповідають цікаві історії, іноді страшні.

Читайте також: В Іспанії відкрили табір здорового харчування. 

Хочете отримувати головні новини у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram. 

Фото: Наталя Притуляк