Про те, як адаптувати першокласника до шкільного навчання, що робити, якщо дитина не бажає виконувати домашні завдання та як подолати небажання ходити до школи, розповість кореспондент Vlasno.info.

Чому в дітей виникають труднощі з адаптацією до школи? Щоб відповісти на це запитання, необхідно, насамперед, розібратись у тому, що сьогоднішня школа може запропонувати дитині. А також у тому, що із запропонованого буде корисним для неї.

Школа – то навчальний заклад. І її завдання – давати знання. Тобто, умовно школу можна назвати механізмом передачі знань.

А дитина – то жива істота. А живій істоті задля того, щоб повноцінно жити, необхідно бути щасливою та здоровою.

І пересічний першокласник – це ще мала дитина, що не звикла висиджувати 4-5 годин на заняттях. До навчання в школі у неї ще не адаптований кістяк, також дитина морально не готова до шкільного життя.

За словами лікаря Комаровського, у віці 6-7 років дітки інтенсивно ростуть. У них відбувається заміна молочних зубів на постійні. І саме в цей період дитині важливо стрибати та грати в рухливі ігри.

До першого класу діти зазвичай йдуть після дитячого садочка. Тобто, до школи приходить маленька істота, у якої ще вчора було безтурботне дитинство, ігри з однолітками та іграшки. Різноманіття барв та цікаві заняття. Любов дідуся, бабусі та всіх рідних. І навіть якщо ваша дитина ходила на заняття в "Дошколярик", це ще не означає, що вона швидко адаптується до шкільного життя.

Тому увесь перший клас, а особливо у перші місяці з початку навчального року, варто прислухатися до потреб маленького школяра. Спілкуватися з ним. І якщо дитина скаржиться на те, що в школі їй погано, звернути на це свою увагу. Поговорити з вчителькою, поспостерігати, як школярик поводить себе з однокласниками.

На фоні небажання вчитися у деяких дітей виникають психосоматичні розлади. Вони можуть проявлятися різноманітно — від головних болей і до частого сечовипускання. Психологи стверджують, що тут варто зрозуміти – деякі діти не бажають ходити до школи не тому, що не можуть навчатися. У них, як і у дорослих людей, виникає опір новому стилю життя, страх перед ним.

Бо школа – то ще незвіданий дитиною світ. До нього їй потрібно адаптуватися. Є дітки, у яких процес адаптації триває цілий навчальний рік, а то й два. І лише з 2-3 класів вони стають повноцінними школярами, які спокійно ходять на уроки та виконують домашні завдання.

Домашні завдання варто відзначити окремо. Не кожна дитина готова їх виконувати в першому класі. І тут батькам варто виявити терпіння.

– Домашні завдання у першому класі ми виконували так, як було комфортно моїй дитині. Ми встигали лише написати письмо або зробити математику. І якщо на годиннику вже було 20.30, то я закривала усі зошити і вкладала свого першокласника спати, – каже вінничанка Світлана, мати 11-річного школяра, нині п'ятикласника. – Лише наприкінці 2 класу він почав встигати робити усі "домашки". І це завдяки тому, що я не тиснула на дитину. Тому, вважаю, у нього не розвинулась відраза до навчання.

За новою шкільною програмою, у нинішніх першокласників домашніх завдань немає. Проте, за словами батьків, багатьма учителями це правило виконується лише на папері.

Психологи стверджують, що головне у шкільному навчанні – поступовість. Дитину варто привчати до шкільної відповідальності та домашніх завдань крок за кроком. Бо її психіка і без того отримує стрес від нового стилю життя.

Критикуючи дитину за те, чого вона зробити не може, батьки ризикують виховати у ній різного роду фобії та невпевненість у собі. Бо кожна дитина – то окрема особистість. І те, що вдається гарно зробити одному школярику, може не вдатись іншому.

Тому погана поведінка та неуважність на уроках необов'язково означає, що ваша дитина – неук. Не всі діти можуть бути спокійними та слухняними. Іноді талановиті та розумні діти ростуть "дебоширами".

– Оцінювання поведінки школярів – то ненормально. У мене запитання – а яка різниця між хорошою та поганою поведінкою? Якщо виходити з таких позицій, то Дарвін та Ейнштейн ніколи б не закінчили школи, – каже лікар Комаровський.

Дитина має встигати і вчитися, і грати ігри на свіжому повітрі.

– Якщо дитина буде робити все, що їй задають в школі, то ні про які прогулянки на свіжому повітрі не може бути й мови. А це головне для дитячого здоров'я. Ваша дитина може знати хоч 10 мов, проте це не зробить її щасливою. Як дитячий лікар, вважаю, що у школі взагалі не має бути "домашок". Все у ній має бути адаптоване під дитяче щастя, – наголошує лікар Комаровський.

Звісно, вчитися потрібно. І іноді діти лінуються це робити. Тому задача батьків – відрізняти звичайні лінощі від нездатності дитини включитися в шкільне життя на повну.

Бо батьківство – то не лише виховання. То процес пізнання себе та побудова стосунків із власною дитиною. Самобутньою, незалежною, талановитою та... ще такою маленькою! Ми, ставши батьками одного прекрасного дня, залишаємось ними на все життя. І це прекрасно!

Читайте ще: До першого класу вінничани готують дітей заздалегідь. 

Фото: 6262.com.ua