У Дитячому садочку №7 "Подоляночка" малечу навчають бережливо ставитись до навколишнього середовища. Дитячий заклад — один із трьох у Вінниці, який бере участь у програмі сталого розвитку для дошкільнят. Навчання передбачає, що малеча умітиме економити воду, бути ввічливими.

Заняття, на якому діти навчаються бережливо відноситись до води, розпочинається із привітання одне з одним та зі світом. Вихователь групи Леся Слободянюк читає дітям історію про те, що одного разу у хлопчика Максимка у квартирі пропала вода.

— Коли сім'я прокинулася, то побачила, що води залишилась лише одна невелика чашка. Мама, тато, бабуся і Максимко розподілили її так, щоб вистачило усім. А Максимко пригадав: коли вода ще була, він її постійно розбризкував.

Діти уважно слухають та не перебивають. По закінченні Леся Василівна запитує, коли саме герой розповіді зрозумів, наскільки важливою є вода. Діти навперебій відповідають: "коли її не стало", "коли пригадав, що розбризкував".

– То як Максимко ставився до води? — уточнює вихователька

– Дуже погано, він її не економив, — тягне руку Маргарита

– Він необережно відносився до неї. Вмикав кран і її виходило дуже багато, — доповнює Софійка.

Далі діти у формі гри розповідають, як правильно використовувати воду та чому вона настільки важлива.

– Коли я мию руки, то роблю тоненьку цівку із крана, щоб її багато не витікало, — каже Максимко.

– Коли води не стане, неможна буде вмиватися, пити. А вона корисна для організму, — доповнює Вова.

Далі до Дітей прибігає Капітошка та показує на глобусі, що наша планета у більшості складається із води. На прикладах ще раз розбирають, які є способи економії води. Далі — практичний експеримент. Діти досліджують, скільки води потрібно, аби помити руки.

На окремому столику стоїть миска та дві баночки води, наповнені наполовину. Діти зливають одне одному на руки і з'ясовують, що для того, щоб їх помити, достатньо половини із наявної води.

Після заняття діти розповідають, як вдома навчають своїх батьків економити воду.

– Я розказала татові, що коли чистиш зуби, воду треба виключати, — розповідає Софійка. — Він тепер тільки так робить.

– А я пояснила мамі, що коли миєш посуд, треба його намочити, виключити воду, намилити і аж потім помити повністю, — каже маленька Аня. — І контролюю, щоб вона так робила.

Вихователі розповідають, що батьки багато чого переймають від своїх дітей і самі цікавляться даною темою.

— Вони вчаться від дітей і питають що такого цікавого ми будемо вчити, — каже вихователь Тетяна Побережець. — Окрім води ми ще вивчаємо тему спілкування: вчимо дітей бути ввічливими, вітатися зі знайомими. А також — бережливо відноситись до своїх іграшок. Одного разу ми зібрали усі поламані іграшки, які були у групі, і стали їх ремонтувати. Ви б бачили із яким задоволенням вони це робили!

Вихователь-методист садочка Наталя Смірнова розповідає, що погодились на таку програму у себе, адже вона сьогодні особливо потрібна.

— Сьогодні дійсно це актуальне питання, як зберегти ресурси, для того, щоб жити далі, —розповідає. — Із нами проводили вступне анкетування, яке дуже сильно примусило задуматись: чи правильно я використовую природні ресурси? За цією програмою у нас займається поки що одна група. Якщо будуть гарні результати, то будуть займатися і інші дітки. Звичайно, важко, бо діти малі і їм треба повторювати матеріал кілька разів. І самому бути прикладом — правильно усе робити, бо вони все бачать.

За словами Наталі Анатоліїївни, анкетування проводилось і серед батьків.

— Лише відсотків десять батьків досить глибоко замислюються над збереженням довкілля. Розуміють, що треба сортувати сміття, економити. Тридцять відсотків узагалі про це не думають. Інші — п'ятдесят на п'ятдесят — розуміють, що це потрібно робити, але не завжди дотримуються цих простих правил.

Програму "Дошкільнятам — освіту для сталого розвитку" розробили українські освітяни з організації "Вчителі за демократію та партнерство" у рамках міжнародного проекту "Освіта для сталого розвитку в дії".













Фото Тамари Тисячної