На території Барського машинобудівного заводу функціонує безкоштовний фізкабінет в якому лікують дітей із хворобами ДЦП й реабілітують солдатів АТО після отримання важких тілесних травм. Особливість цього лікування в тому, що хворі займаються фізичними вправами у спеціальних костюмах, які розподіляють силові навантаження й допомагають зміцнити певні групи м'язів, повідомляє кореспондент Vlasno.info.
Ілля Лук
– Декілька років тому їздив до знайомого в місто Тула. У нього швейний цех, де шиють дуже цікаві дитячі костюмчики – спеціальні комбінезони, які допомагають лікувати хвороби ДЦП у дітей. Попросив, щоб він подарував мені один такий. Коли привіз його до Бару, пішов на консультацію до головного лікаря. Той сказав, що це дуже потрібний одяг, подібні такі можна придбати в Одесі в центрі реабілітації, – розповідає голова правління Барського машинобудівного заводу Ілля Лук. – Домовився, щоб моя медсестра пройшла курси, як правильно доглядати за «особливими» дітками й користуватись такими костюмчиками. Коли вона пройшла курси, я закупив шість таких костюмів різних розмірів, аби надати допомогу якомога більшій кількості хворих. Навіть придбав спеціальний костюм для дорослих.
Найбільша проблема в лікуванні діток хворих на ДЦП – пізнє діагностування хвороби лікарями й не правильно поставлені діагнози. Чим раніше вдасться розпочати курс лікування для дитини, тим швидше можна отримати бажані результати. Найкраще піддаються лікуванню малюки до року, зазвичай таким хворим вистачає курсу масажу.
Богдана Дзулинська
– За освітою я медсестра – реабілітолог та масажист. За весь період функціонування нашого центру встигла надати допомогу 18 діткам зі всього Барського району. За один день можу прийняти четверо дітей. Повноцінне заняття триває дві години, – говорить медсестра Богдана Дзулинська. - Спочатку ми вдягаємо на хворого костюмчик й починаємо ходити: в залежності від стану хворого сеанс триває від 5 до 15 хвилин. Є особливо важкі діти, то з ними спочатку імітуємо ходьбу лежачи. Потім робимо спеціальний масаж, підчас якого напружуємо або розслабляємо необхідні м'язи. В самому кінці проводимо легку фізкульт-хвилинку, щоб все закріпити. Перші результати можемо побачити вже через два місяці. Неймовірне відчуття, коли батьки приносять до нас дітей на руках, а через пів року вони можуть зробити перші кроки самостійно.
В кабінеті надають допомогу не лише місцевим діткам, а й всім, хто звертається за допомогою. За кошти заводу виділили машину, яка кожного дня привозить й завозить маленьких пацієнтів та їх батьків із найвіддаленіших сіл району.
Ірина Лук'янова
– Три роки тому я народила двійняток, одна донечка повністю здорова, а ось в Богданки діагностували важку форму ДЦП. Окрім цього вона має проблеми із зором, майже нічого не бачить, реагує лише на світло та тінь. У районній лікарні мені порадили звернутись за допомогою до підприємства, вони погодились й почали курс лікування, – каже мати хворої на ДЦП дівчинки Ірина Лук'янова. – Цьогоріч вже проходимо другий курс лікування. Спочатку нам було дуже важко, але медсестра максимально шукає всілякі методи, що б відвернути увагу від навантажень й заохотити до занять. Це не просто фізкультура, кожне заняття повне сліз та криків. Ви навіть не уявляєте, яке це щастя, коли донечка почала самостійно рухати ніжками й ставити їх на підлогу.
У майбутньому дирекція заводу планує відкрити ще дві кімнати – ігрову - для малюків та спеціальну фізкультурну із дзеркалами на всіх стінах.
Фото Мирослави Слободянюк
Додати коментар
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter