Сьогодні біля стін міської ради об одинадцятій годині ранку зібрались на пікет переселенці зі Сходу – від маленьких дітей до пенсіонерів, задля вирішення питання про надання земельної ділянки під будівництво кооперативного житла. Прямо з мітингу про події повідомляє кореспондент Vlasno.info.

Вже три роки «Громадська організація «Спільна справа» намагається отримати землю під будівництво житла. Для цього був створений кооператив, а також збираються гроші коштами громади.

Одночасно почали збір підписів для направлення резолюції до представників місцевої влади, Сергія Моргунова особисто, а також Кабінету Міністрів та Обласної державної адміністрації з пропозицією отримання житла внутрішньо переміщеним особам. До кінця мітингу було зібрано 410 підписів. Процес їх збору триває.

Позицію мітингувальників озвучив голова ГО «Об'єднання переселенців. Спільна справа» Юрій Зиков:

– Всі ми є частиною вінницької громади. Діти ходять до школи, люди працюють. В кожного є нова робота, друзі і так далі. При цьому люди вже 3-4 роки живуть практично без перспектив. Сьогодні зібралась переселенська громада міста Вінниця з пропозицією до міської ради про вирішення житлового питання ВПО (внутрішньо переміщених осіб – ред.). Причому не тільки у Вінниці, а й в Україні. З тих пір, як створена наша організація (з 2015-го року), ми визначили, що головна наша проблема – це відсутність житла, – каже голова громадської організації. – В нас є програма отримання соціального житла у співпраці з «Німецьким державним банком розвитку KfW», який готовий це профінансувати. Через Уряд ми отримали дозвіл на створення кооперативу для побудови житла. Мерія погодила з нами це рішення та дала обіцянку на виділення вісімдесяти соток землі. Проте вже три роки ця земля не виділяється. Ми провели анкетування близько семиста сімей, сімдесят відсотків з яких готові брати участь в побудові цього кооперативного житла. Ми як переселенці можемо лише платити податки. В нас більше не має прав.

Багато уваги приділили проблемам найбільш вразливої соціальної ланки – пенсіонерам.

– Для пенсіонерів ми хочемо побудувати соціальне житло, яке після війни залишиться на балансі міста у вигляді малосімейки. Воно піде також і на розвиток міського житлового фонду. Потім ми створимо благодійний фонд для іноземних грантових фондів та організацій, які працюють в нашій країні, задля того, щоб зібрати кошти на побудову цього житла. Якби з боку міста була якась допомога, або землю виділили, то вони б дали на це кошти, – пояснив Юрій Зиков.

Свою думку з приводу ситуації, що склалася, розповіли учасники мітингу.

– Я переїхала з Макіївки Донецької області. Раніше плата за квартиру було більш-менш нормальною. А зараз її підняли, і нам з двома дітьми та чоловіком дуже важко. Ми сплачуємо за одну кімнату 3 200 гривень, а ще комунальні послуги. Більша частина сімейного бюджету йде на житло, а ще їжа, дитячий садок, школа. Муніципальне житло дуже полегшило б наші справи, – говорить переселенка Ганна.

Непросто живеться і Олексію Вєнькіну, шістдесятидев'ятирічному пересенцю з Донецька.

– Переїхали ми у 2015-му році. Раніше я жив в Петровському районі в п'яти кілометрах від Мар'янки – зараз це по суті передова. На даний час живу неподалік від Вінниці, в селищі Агрономічне. Сплачуємо три тисячі за однокімнатну квартиру. Крім мене, в хаті ще дочка, двоє онуків та тесть. Моя хвора жінка залишилась в Донецьку, бо перевозити її не можна. Через те, що їздив до жінки в минулому році, мене тут позбавили пенсії, і з жовтня 2017-го я не отримую пенсії, вже пройшов всі суди. Обіцяють з квітня виплатити, але чи буде перерахунок за інші місяці, подивимось, сьогодні ще суд, – каже пенсіонер.

Не лише питання житла, а й права участі в місцевих виборах ВПО підняв переселенець, доцент Кафедри Політології та державного управління Володимир Кіпень:

– Ми приїхали сюди, як українці, які не можуть жити на окупованих територіях. Влились в місцеву громаду, платимо податки, навчаємо вінницьких молодих людей, формуємо різні сектори економіки. Ми є частиною громади, але тією частиною, яка не має прав. Зокрема, в нас не має права обирати місцеву владу, – пояснив викладач. – Ми проводили круглий стіл щодо підтримки законопроекту 62/40 «Про надання переселенцям права голосу на виборах місцевих громад». В останні роки вирішення всіх цих питань, як і питань житла та землі, зайшли в глухий кут, і тому ми можемо вплинути на їх вирішення лише за допомогою таких зібрань та петицій. Хочеться, щоб на наступній сесії міської та обласної ради ініціативні групи підготували відповіді на нашу петицію.

Представник молодого покоління, переселенець та студент історичного факультету ДонНУ ім. Василя Стуса вісімнадцятирічний Валерій Рудічів проживає у кімнаті гуртожитку з молодшим братом та матір'ю.

– Живу тут вже чотири роки. Встиг у дев'ятому класі отримати атестат, а тут закінчив четверте училище. З матір'ю та молодшим братом живемо в гуртожитку. Платимо від двох з половиною до трьох з половиною тисяч за це житло. Будинок, в якому я прописаний, знаходився раніше біля Донецького аеропорту. Тепер там поле.

Майже годину люди чекали відповіді на своє прохання поспілкуватись з міським головою, але ніхто з представників влади до людей так і не вийшов. До ратуші було стягнуто близько п'ятдесяти-вісімдесяти силовиків.

Після того, як до людей ніхто не вийшов, вони вирішили самі прийти на прийом до чиновників міської ради. При вході до приміщення Прозорого офісу їм почала заважати муніципальні поліцейські.

Тоді вінничанка Марія стала захищати мітингувальників:

– Мені плакати не заважають, заважаєте ви. Вас зовсім не повинно тут бути. В жодному місті України немає муніципальної поліції. Я з цими людьми, бо вони хочуть жити, а ви захищаєте тих, хто навіть боїться до людей вийти, – звернулась вона до поліції.

Активісти на підлозі розстелили каримати та скандували, що будуть жити тут, поки їм не дадуть житло, або влада не вийде говорити з ними.

Стурбована працівниця міськради на першому поверсі почала дзвонити до Моргунова, проте його на робочому місці не було.
Людський натовп ринувся до кабінетів на другому поверсі, проте дорогу їм загородили поліцейські та охорона, справа ледь не дійшла до сутички. Тільки тоді до людей вийшли представники влади та погодились на зустріч. Було обрано сім представників від переселенців, яких допустили до круглого столу.

Через кордони силовиків та турнікети ініціативна група піднялась на третій поверх. До них також допустили представників ЗМІ. Дискусія тривала близько півгодини. Головною проблемою було те, що сторони майже не чули одне одного. Влада надає письмові гарантії на те, що землю виділять, хоча це відбувається вже три роки. А зволікання мотивує тим, що громада переселенців поки що не назбирала грошей. Натомість представники ВПО кажуть, що гроші дають спонсори та міжнародні грантові організації, але поки немає землі, вони не можуть нічого зробити.

В підсумку дискусії переселенці подадуть заяву, а міська рада підпише письмову обіцянку щодо виділення землі під забудову кооперативу, проте коли ця земля дійде до людей – невідомо. А в той час люди, які через війну втратили все, живуть по 3-4 людини в одній кімнаті, а те муніципальне житло та приміщення, що їм надають представники міської ради, для житла не дуже підходить.

Свою позицію після діалогу з представниками ініціативної групи висловила заступник вінницького міського голови Галина Якубович:

– Всі питання вирішуються паралельно. Вінницька міська рада надавати житло нікому не має права. У нас сьогодні черга в місті: чорнобильці, афганці, інваліди, АТОвці і переселенці – це все по державним програмам передається. Поступово, але не так швидко, як цього хочуть усі. Вінничанам теж потрібне житло, тому міська рада зробила механізм його отримання однаковим для всіх. Щодо сьогоднішнього зібрання – міська рада працює конструктивно. Ніхто не відмовляв у земельній ділянці – про це ми казали також і минулого четверга, і сказали б на зборах переселенської громади, на які нас не покликали, – пояснила заступник міського голови.

Вона наголосила на тому, що є законодавча процедура, яку необхідно пройти. І що головною проблемою громадської організації та кооперативу є відсутність грошей.

– Чи є в них гроші на побудову житла? Чи не буде так, що вони частину побудують, а потім міській раді доведеться все це добудовувати? Без грошей ми землю передати не можемо. Якщо вони платоспроможні, нехай дадуть гарантію, що півбудинку, або будинок соціального житла вони викуплять, в цьому разі ми готові зробити поступки у відсотках. А чого ми не вийшли? Я вважаю, що вирішувати питання криком та різними майданами – неконструктивно. Ми вирішуємо це лише за столом переговорів, де ініціативна група адекватно задає питання і отримує відповіді, – підкреслила Ганна Якубович. – Ми писали листи, де міська рада давала обіцянку, що виділить землю, якщо різні фонди та гранти будуть виділені громадянам. На сьогодні в основному їх видають на Сході. Це такі міста, як Маріуполь, Харків, Покровськ і так далі. А механізми отримання гарантії від житлового кооперативу, що вони добудують, це підтвердження підрядника. Я не знаю, чи звертались вони за цим питанням до вінницьких забудовників, і скільки їм дають за квадратний метр.

Інша думка у представника переселенців Юрія Зикова:

– Ми резолюцію відішлемо. За отриманими результатами визначимось на зборах громадської організації і людям озвучимо відповіді. Коли люди будуть задоволені, тоді ми знімемо це питання, а якщо ні, то будемо далі боротись. Позиція міської ради мені незрозуміла. Як можна знайти кошти, якщо немає землі? Ніхто не дасть грошей, якщо не має точки відліку. Земля – це точка відліку на якісь дії та роботу. До того ж, я сподіваюсь на подальшу співпрацю з міською радою. У нас є ціна за один квадратний метр. Сім тисяч гривень за квадрат – це без корупційної складової.
По суті, справа з виділенням землі під побудову житла для переселенців зайшла в глухий кут. Парадоксальна ситуація. Без фінансових гарантій міська рада не виділить землю, а переселенці не можуть їх залучити без надання землі.

За останніми даними, у Вінниці проживає проживає 12 280 переселенців, з них дітей та пенсіонерів – 3 200, найманих робітників – 5 400, це офіційна інформація.

Нагадуємо: У Вінниці переселенців «не пускають» за кордон. 

Фото та відео: Андрій Оленін