Військово-політична ситуація в Україні внесла інтенсивні зміни у роботу Державного архіву Вінницької області. Вінничани та українці розпочали масовий пошук польського коріння у своїх родинах. Запити надходять із Маріуполя, Харкова, Волновахи та інших міст Донбасу.

– Коли по центральних телеканалах пройшла інформація про те, що 200 родин з польським корінням виїхали з Донбасу, то одразу наступного ж дня кількість відвідувачів у нашому архіві просто вибухнула. За шість років роботи в архіві я не пригадую, коли всі столи у Державному архіві Вінницької області були зайняті, – здивовано констатує директор Державного архіву Вінницької області Юрій Легун. – Будь-хто, хто пам'ятає, що його бабуся ходила до костелу, тепер вважає за необхідне звернутися в держархів за подібними запитами. Така собі українська запобігливість. Це не означає, що вони виїжджатимуть з України, але, про всяк випадок, ще один документ не виявиться зайвим під час гіршого розвитку ситуації.

Юрій Вікторович переконаний: за епідемією на карту поляка стоїть політика Польської Держави, яка зацікавлена, аби отримати посилення міграційного притоку зі Сходу. Бо у Польщі надзвичайно великий відтік населення на Захід, наприклад, до Швеції, Англії чи за Океан.

– Замінити цих працівників кимось потрібно і зрозуміло, що карта поляка — це система захисту демографічної проблеми з боку польської держави. Вони апелюють до подібних технічних проблем. Особливих пільг цей документ не надає. Пільги стосуються, найперше, студентів — безкоштовне навчання у вузах Польщі. Але є і багато українських студентів, які без карти поляка навчаються у їхніх вишах, – каже директор архіву.

Юрій Легун, фото Людмили Кліщук

Щодо географії місцевої, то мешканці Хмільницького, Шаргородського, Могилів-Подільського районів Вінниччини найбільше зацікавлені у пошуках польського коріння.

Проте в установі справляються із напливом відвідувачів. Працюють і над тим, аби громадяни могли отримувати інформацію легше, швидше, дешевше, адже відсоток використання документів досить великий. Тому потрібно працювати над тим, аби переводити їх у електроннний формат. Актуальною залишається проблема задустованих справ.

– Це специфіка вінницького архіву. Під час окупації кілька вагонів наших справ були вивезені на схід, тривалий час вони перебували там незрозуміло де, а коли їх повернули, то виявилося, що вони частково зіпсовані природними шкідниками. От тоді, у повоєнний час, їх активно пересипали дустом. Тоді ще не було уявлення про загрозу здоров'ю людини від цієї речовини, – продовжує Юрій Легун.

Тепер, коли люди захочуть попрацювати із цими документами у Державному архіві – їм просто відмовляють, оскільки видати ці справи у читальний зал небезпечно для здоров'я. Проте електронне копіювання може вирішити ці проблеми. Планується організувати окреме приміщення для копіювання задустованих справ та переведення їх у електронний формат.