Прийняття 13 січня Верховною Радою законопроекту "Про внесення змін до деяких законів України щодо Суспільного телебачення і радіомовлення України" викликало неодзначну реакцію як пересічних українців, так і політиків.
Законопроект прийняли за основу, прийнявши пропозиції народних депутатів Вікторії Сюмар та Миколи Томенка. Одразу ж генеральний директор Національної телерадіокомпанії України Зураб Аласанія заявив, що внесення правок Томенка «може поставити хрест на ідеї створення суспільного мовлення в Україні".
Томенко і Коваленко за реорганізацію, а не ліквідацію
— Закон має передбачати створення суспільного мовлення, а не приватного каналу. Тобто, необхідно чітко прописати, що ніякої приватизації суспільне мовлення не підлягає. Також потрібно вказати, що це буде реорганізація, а не ліквідація. Суспільне радіо має бути окремою юридичною особою. А теперішні обласні телерадіокомпанії повинні стати майбутніми каналами суспільного мовлення для місцевої громади», - наголосив Микола Томенко.
З ним погоджується генеральний директор ТРК "Вінтера" Любов Коваленко. І підкреслює, що керівники ОДТРК не проти Суспільного мовлення, а тільки наполягають на тому, щоб врахували їх можливості і потреби.
— Пропозиції Томенка можуть вирішити долю ОДТРК. Звісно, не всі вони досконалі, але мають право на життя, — зазначає Любов Григорівна. — Поки що говорять про те, що нас мають фінансувати з обласного бюджету. Якщо ж місцева громада не захоче цього робити, то штат буде частково скорочений. Решта буде працювати над програмами, які демонструватимуться на Суспільному телебачення. Скільки годин будуть нам виділяти, вирішать в центрі.
Радіо, на думку Коваленко, має існувати окремо. А деякі проблеми у створенні регіонального громадського телебачення та радіо може вирішити децентралізація.
— Якщо вибори у місцеві органи пройдуть по новій схемі, а облради будуть обиратися з виконкомами, то буде простіше розібратися з регіональними мовниками, — запевняє вона. — Звісно, буде тиск з боку громади, який я відчуваю вже цілий рік. Не влади, як дехто каже, а громади. Зараз нас фінансує Держтелерадіо, після прийняття закону про Суспільне мовлення протягом чотирьох років обласні ТРК забезпечуватимуть з державного бюджету. А потім — які оберуть механізми. Або з обласного бюджету, або буде кілька джерел фінансових надходжень, включаючи рекламу. Введення абонплати вважаю неприйнятним зараз у нас. Але ж не всі отримують вчасно зарплату, є пільговики, пенсіонери, безробітні. Тому для України потрібно придумати щось, що найбільше нам підходить.
Держава повинна відмовитись від газет
У принципових питаннях фінансування Спільного мовлення та існування регіональних мовників експерти розійшлися у поглядах. Основний конфлікт – як Суспільне мовлення може бути незалежним, якщо його фінансуватиме не громада. Приводять приклади провідних світових телекомпаній ВВС в Англії, NHK у Японії та PBC в США, які розпочинали свою діяльність, як некомерційні та недержавні телерадіокомпанії, виключно на щомісячних внесках глядачів і слухачів.
Одним із авторів законопроекту в Україні є президент Центру суспільних медіа, народний депутат 5-7-го скликань Андрій Шевченко. Він вважає, що прийняття законопроекту, навіть з цими правками, є кроком вперед, який пришвидшить створення суспільного мовлення.
— Дискусія щодо цього законопроекту виникла у зв'язку з різним баченням долі обласних державних телерадіокомпаній, — каже він. — У закон закладена формула, що всі ОДТРК мають об'єднуватись в єдину юридичну особу. Вважаю це правильним з чотирьох причин: 1) організація роботи: будуть єдині бухгалтерія, юрист, адміністрування та інше, 2) боротьба з корупцією: контролювати одну організацію краще, ніж виловлювати по всій Україні порушення самостійних телерадіокомпаній, 3) творчі колективи уникнуть тиску від губернаторів, 4) в час, коли йде інформаційна війна, потрібно консолідувати зусилля, а не розпорошувати їх.
Шевченко зауважує, що спочатку має пройти дуже велика роз'яснювальна робота щодо суспільного мовлення. Тільки тоді всі зрозуміють його принцип роботи. Адже продовжують полемізувати щодо об'єднання-розділення телебачення та радіо.
— Боюсь, що радіо стане "молодшим братом", якщо буде окремим підрозділом, — зауважує Андрій Віталійович. — Також багато розмов точиться щодо друкованих ЗМІ. Моя думка — держава повинна відмовитись від газет, і перейти на електронні ресурси. А замість державних телебачень має запрацювати суспільне мовлення. Зараз близько 800 мільйонів гривень йде на фінансування державних центральних та обласних телерадіокомпаній. Краще ці гроші закумулювати для створення однієї якісної структури — Суспільного мовлення.
Вінничани готові платити за якість, чесність та цікавість
Власно.інфо провело опитування мешканців Вінниці, щоб дізнатись, яке уявлення вони мають про суспільне телебачення і яку абонплату готові платити за це.
— Ідея добра. Але якби у мене була постійна робота, то я б виділяла певну суму на суспільне телебачення, — розповідає мешканка селища Сутиски Тивріського району Людмила Куклінська. — Хочу, щоб там правдиво висвітлювали інформацію в реальному часі. А то пройде якась подія, а потім вже про неї розказують та обговорюють.
Колишня вінничанка, яка мешкає в Італії, впевнена, що в Україні має бути суспільне мовлення. Головне, щоб воно відповідало трьом показникам: якість, чесність та цікавість. Абонплату ж в Європі платять усі, хто має телевізор. За її словами, в Італії є три канали громадського телебачення.
— Згоден мати телеканал та радіо, які будуть розказувати правду. Я за справедливість. Але за свою пенсію у тисячу гривень можу на них платити щомісяця гривень п'ять, — каже Іван Куций.
Торговий представник Дмитро Марцун готовий віддавати на спільномовлення 100 гривень на місяць, щоб отримувати найсвіжіші новини.
— Впевнена, коли започаткують Спільне мовлення, ми зможемо бачити більше місцевих новин. Таких, які будуть цікавити саме нас. Буде висвітлюватись більше нагальних проблем у регіоні, суспільстві, країні, — говорить Тетяна Лавтар з села Губник Гайсинського району. — В різних країнах Європи це є, і якщо ми йдемо у Європу, дуже потрібно запроваджувати громадське телебачення і радіо й у нас. Утримувати його має громада, віддаючи відсоток від зарплати. Тільки з пенсіонерів і безробітних не слід брати абонплату.
P.S. У 2014 році міжнародна неурядова організація Freedom Hous оприлюднила рейтинг свободи в пресі у всьому світі. Україна опинилась на 63 місці разом з Мадагаскаром. 62 місце зайняли Арменія, Еквадор, Лівія, Південний Судан, Турція, а 64-те — Гвінея, Гондурас, Малайзія, Пакістан, Таїланд. Росія посіла 81-шу сходинку разом із Суданом та Ефіопією.
Залишається сподіватися, що Суспільне мовлення таки зуміє підняти Україну в цьому рейтингу наверх, і не на один щабель.
Додати коментар
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter