Нещодавно медіапростір сколихнула новина від країни-сусідки: у Польщі готують ухвалу, яка стосується подій на Волині у 1943-44 роках. Українська інтелігенція та духовенство відразу ж звернулися до Польщі із закликом: вибачаємо і просимо вибачення. Мова йде про польсько-український конфлікт у 1943-44 роках. Відповісти на лист від імені польського Сейму до України прибув голова Польсько-української білатеральної міжпарламентської комісії Міхал Дворчик. Події на Волині він назвав "геноцидом" та звернувся з пропозицією назвати безпосередніх винуватців злочину з обох сторін.

Чи не зіпсує історична політика Польщі та України стосунки між державами, чи не використає налагодження історичного діалогу між двома країнами Росія, чого чекати вінничанам напередодні 11 липня, адже саме цей день у Польщі можуть оголосити Днем пам'яті жертв геноциду – кореспондент Vlasno.info говорив із представником польської спільноти Вінниці Юрієм Войціцьким.

– Чи на часі розпочали обговорення історичного питання польські та українські парламентарі та історики та чи матиме це якісь результати?

– Питання дуже вразливе, особисто я його би не піднімав зараз, у час, коли ведеться війна на Сході України. Але, як на мене, якби польський Сейм не хотів порозуміння з українцями – він би не вислав свого представника, аби пояснити, чому таку неоднозначну ухвалу вони хочуть прийняти. Цей Закон дає ґрунт для дискусій та розхитування ситуації третій стороні – путінській Росії. Але не варто забувати, що Польща не припиняє підтримувати Україну у її прагненні до євроінтеграції та в питанні вступу України до НАТО, що було помітно, зокрема, і під час останніх міжнародних навчань «Анаконда-16» у Польщі, де брала участь також Україна. Польща не є ворогом України, кажу це, як українець польського походження, а всі дискусійні питання, на мою думку, мають вирішуватися у площині діалогу.

– Як «третя сторона» може використовувати на свою користь ситуацію, що зараз склалася із різним трактуванням спільної історії?

– Українців та поляків намагатимуться зіштовхнути лобами саме тепер, коли у Польщі відзначають сумну річницю, пов'язану із трагедією на Волині. Перед цією датою можна очікувати різних провокативних дій щодо представників польської спільноти в Україні та української у Польщі. Такі провокації можливі, але потрібно набратися терпіння та вкотре задекларувати єдність і толерантність усіх громадян України та Польщі. Маю надію, що значний прорив на користь України у стосунках між обома державами побачимо вже після саміту НАТО у Варшаві (8-9 липня).

– Чи добре, що парламентарі долучаються до трактування історії? Чи не є це політизацією історії?

– Як сказав на одній із зустрічей Посол Польщі в Україні Генрик Літвін: "Яким би не був важким та складним діалог, але хай буде таким, аніж не буде ніякого".

– Чи може історія стати способом шантажу для майбутніх стосунків України та Польщі на кшталт: українці визнають себе "винуватцями" під час подій на Волині, а поляки забезпечують нам підтримку у євроінтеграції?

– Україна сама визначає вектори свого демократичного розвитку. Але ми маємо визнати своїх людиновбивць, а країна-сусідка – своїх, щоб поставити політичну "крапку" у тривалій дискусії і очистити від звинувачень переважну більшість патріотів з обох сторін, які боролись з фашистами і НКВС. Польська меншина в Україні вже подавала сигнали польському уряду з пропозицією, аби включити до тієї ухвали тезу, що трагедія мала двосторонній характер. Чи почують – побачимо. Адже це загальновідомий факт, що поляки також мстились українцям у 1943-44 роках, і мова йде про близько 20 тисяч невинного мирного населення. Якщо у Польщі приймають такий закон, то він має містити і згадку про цивільні жертви з боку України.

– Як дружити із тими поляками, які закликають «віддати їм Львів»?

– Україна – це суверенна і визнана світом держава. Ні в якому разі не можна допустити до ревізіонізму кордонів і дестабілізації світового порядку, яку активно проводить Росія через мінівторгнення та механізми гібридної війни у Грузії, Молдові, Україні. Польська влада є твердо переконана у недоторканості кордонів України і провокативні заклики до «повернення Львова» є вигідні лише Кремлю, який не зацікавлений у процвітаючих демократичних державах Польщі та Україні.

– Чи не є ризиком те, що українцям польського походження досить інтенсивно видають Карту поляка? Що буде, якщо в певний момент польська влада захоче бачити цих людей громадянами Польщі?

– Польський сейм таким способом хоче не лише поліпшити життя етнічним полякам, але також подолати досить серйозну демографічну кризу у своїй державі. Причому йде мова не лише про вихідців з України, але й Білорусі, Росії, та інших республік колишнього СРСР. У Польще вже підняли пенсійний вік і не виключено, що найближчим часом піднімуть ще тому, що Польща зацікавлена залучати до роботи на своїх підприємствах не емігрантів-біженців із східних держав, але ближчих ментально українців. Майбутній безвізовий режим це також простимулює. Самі ж поляки їдуть працювати далі в Європу, бо там значно вища зарплата і соціальні пільги. Черговим кроком зі сторони Польщі буде зрівняння у правах працівників з України з власними громадянами. Це є деяким ризиком для України, але фінансовий чинник, на жаль, переважає і українці все-одно виїжджатимуть працювати на Захід, незалежно, чи то буде Польща, Чехія чи Словаччина. Як їх затримати в Україні? Лише стимулюванням росту економіки, напливом інвестицій і створенням робочих місць, де українці будуть отримувати гідну зарплатню. Стосовно політичних і суспільних поглядів, то польська громада на Поділлі є налаштована дуже проукраїнськи, чимало місцевих поляків захищають Україну на Сході і брали активну участь у Революції Гідності. Наша Батьківщина – це Україна, а Польща — це Батьківщина історична.

Кілька днів тому польське духовенство закликало до вибачення та поєднання у дусі християнства з огляду на Рік Милосердя-2016, який проголосив Папа Франциск.

– Щоб збудувати єдність народів і в духу довіри розвивати взаємні стосунки та змогти створити цивілізацію любові, потрібно перемогти спадок минулого, вибачити собі історичні кривди і очистити нашу пам'ять, – йдеться у зверненні.

Хочеться вірити, що спільне минуле сучасні польські та українські історики інтрепретуватимуть на користь нащадкам, аби не повторити помилок своїх предків.

Фото: polonews.in.ua