Українській державі вже четверть століття. Її бурхлива юність з надіями, помилками і пристрастями вже промайнула, залишивши після себе не лише безцінний життєвий досвід, але і купу недороблених справ та невивчених вчасно уроків. А ще спогади. Купу спогадів, приємних і не дуже. Vlasno.info поцікавилося у вінничан: які події найбільше запам'яталися їм за 25 років життя у незалежній Україні та як вони оцінюють пройдений країною історичний шлях?
– Коли проголошували незалежність, мені було 12 років, - розповіла вінничанка Світлана. - Тоді навіть гадки не мала що це таке і як до цього ставитися. Розуміння прийшло тільки наприкінці 90-х, коли вступала до вишу, а усвідомлення в останні десять років. Найбільше ж мені запам'ятався останній Майдан. Всі сподівалися на краще, що щось зміниться, але в підсумку прийшло багато розчарувань. Взагалі, в пам'яті добре відклалися кризи: 2008-го року, 14-го року... Ну так, підписали асоціацію з ЄС, проте ніхто її поки не відчуває, і безвізовий режим вже два роки тільки обіцяють. Але є що пригадати хорошого: наприклад, дві перемоги на Євробаченні. Цьогоріч, наприклад, дуже переживала за Джамалу і раділа за неї. Також можу сказати про рідну Вінницю: місто стало кращим за роки незалежності. Сам дух Вінниці змінився на краще.
– До мене також усвідомлення того, що ми маємо свою незалежну державу прийшло не одразу, - додає подруга Світлани Людмила. - Такі речі приходять, коли відбуваються якісь потрясіння. І саме потрясіння краще відкладаються в пам'яті, тому найбільше запам'ятався стрибок долара з 8 до 40 гривень. А з позитиву відзначу, що молодь стала більш відповідальною, патріотичною. Люди нарешті відчули приналежність до держави.
– Тоді, ще на початку шляху до незалежності, надій в людей було більше, ніж зараз, хоч і не всі вони справдилися, - cказала пенсіонерка Катерина Василівна. - Пам'ятаю, як почалася перебудова, гласність, і ми дивилися по телевізору соціально-політичні передачі. Я працювала у бібліотеці, була обізнана і підкована. Відчувала враження, що ось-ось щось має змінитися. І таки змінилося. Пам'ятаю, як в перші роки незалежності було важко, і як зараз стало багато в чому краще і у місті, і в країні, і це радує. Не зважаючи на проблеми, вперед дивлюся лише з оптимізмом, сподіваюся дочекатися по-справжньому гарного життя для своїх дітей та онуків.
Менш оптимістично налаштованою виявилися інша пенсіонерка, Алла Анатоліївна:
– Я тільки пам'ятаю, як змінювалися уряди і президенти, - ствердила вона. - Вони змінювалися, а краще не ставало, ось в чому справа. Коли проголошували незалежність, мені вже було за п'ятдесят. Щиро голосувала на референдумі за незалежність, але зараз, чесно кажучи, не пішла б голосувати. Зараз позитивного настрою ніякого вже немає. А от в 91-ому році все сприймалося інакше, з вірою у краще.
– Я пам'ятаю рівень свого життя як тільки проголосили незалежність, і бачу, що він погіршився, - промовила вчителька Людмила Анатоліївна. - Тоді, принаймні, була впевненість в завтрішньому дні. Хоча у 91-ому сприйняла проголошення незалежності із захопленням і піднесенням. Підтримала і Помаранчеву революцію 2004 року, була на Майдані. А от у 2013 на Майдан вже не вийшла, бо розчарувалася. Глобально з поганих подій, що сталися за ці 25 років, звісно ж, вкажу війну, яка точиться зараз, а от з наших здобутків виділю свободу слова. Принаймні, немає страху, що тебе хтось за щось "здасть" і тебе будуть переслідувати за твої переконання. Також, як вчителька, можу сказати, що значно виріс і ще зростає рівень самосвідомості молоді, це дуже помітно. А ще Вінниця стала кращою, це видно по розвитку інфраструктури. Місто від здобуття незалежності однозначно виграло. В цілому ж нам всією країною треба працювати над собою, і тільки тоді нас радо приймуть у Європі.
– Я чітко запам'ятав сам день проголошення незалежності, а ще ніч прийняття конституції, поділився своїми враженнями голова вінницької ОДА Валерій Коровій. - Відверто, дуже запам'яталися події Помаранчевої революції. І, зрозуміло, всі події, пов'язані із Революцією Гідності. Майдан, який горить, люди, які загинули, це все дуже драматично...
– Я пам'ятаю, як голосував за незалежність України на референдумі, і як дуже радів, коли її проголосили. Хоч і розумів, все одразу не буде і попереду на нас очікує багато проблем - пригадує вінничанин Валентин. - Я бачу, що люди, попри незалежність, продовжують психологічно мешкати в СРСР. Народ в нас ще радянський, особливо старше покоління. Зокрема, думаю, в цьому одна з причин, чому люди на окупованих територіях брали участь у псевдореферендумах, бо думали, що Росія - то "справжній" СРСР, в якому вони народилися.
У 1991 році я був ще школярем, але відчуття від проголошення незалежності були незвичайні, - сказав настоятель храму святих Жон-Мироносиць міста Вінниці отець Роман Петрик. - Мабуть, радість передалася від батьків. Також пам'ятаю день прийняття конституції. З визначних дат можу пригадати двохсотріччя Шевченка і щорічні святкування Дня Хрещення Русі. Зараз Бог послав на нашу країну випробування, яке ми маємо пройти. Маємо тяжіти до справедливості, викорінювати із себе все погане. І тоді будемо процвітати.
фото автора
Додати коментар
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter