"Cui bono? Cui prodest?" (від лат. "Кому це вигідно?") – казали колись мудрі римляни. Цим висловом римський юрист Кассіан Лонгін Равілла рекомендував суддям під час розгляду справи завжди шукати, кому може бути вигідний злочин, справедливо вважаючи, що в цьому світі просто так нічого не робиться. Цей самий принцип можна застосувати не лише розслідуючи злочин, а і у будь-якій сфері життя. Він може допомогти знайти першопричину будь-якого процесу, що відбувається у суспільстві.

Озброївшись мудрістю латинів, кореспондент Vlasno.info вирішив розібратись у першопричинах блокади залізничних шляхів на Донбасі, з якою все далеко не так просто і очевидно, як здається на перший погляд. Політолог Пилип Лавриновський висловив своє бачення того, що відбувається на Донбасі.

Нагадаємо, частина вінницьких активістів, незалежно від партійних кольорів, підтримує блокаду і зараз знаходиться на Донбасі. А детально ознайомитись з думками вінницьких політиків, громадських активістів, юристів та пересічних громадян на вулиці можна ознайомитися тут.

Багато галасу з нічого?

Однією з причин організації блокади такими неоднозначними постатями як Семен Семенченко та Володимир Парасюк Пилип назвав банальне бажання "пропіаритись". Заявлену головну мету блокади — обмін полонених, політолог вважає лише прикриттям, адже її досі не вдалося досягти.

Пилип Лавриновський, фото зі сторінки Пилипа Лавриновського у соцмережі Facebook


– Питання блокади торгівлі з ОРДЛО зараз дуже популярна тема для дискусій, а значить, одну приховану задачу для себе її організатори змогли втілити — їм вдалося створити галас у суспільстві. Але треба згадати, що спочатку все починалось з дуже альтруїстичної мети - провести обмін полонених усіх на всіх і, нарешті, звільнити військових від ворожого поневолення. Так звана блокада триває вже 2 місяці, чи почули ми у Мінську чи деінде про те що всі військовополонені будуть звільнені? І чудово відомо, що ці території контролює держава-агресор, і їй до будь-яких блокад абсолютно байдуже. Тоді ми маємо риторику Надії Савченко, що ці території начебто мають якусь власну політичну автономію, і вони щось вирішують, – промовив він.

Слід "Самопомочі" та "Укропу"

Політолог пояснив, що в організації блокаді простежується чіткий слід двох політичних партій – "Самопомочі" та "Укропу". На його погляд, підіймаючи народне обурення і ставлячи державу під загрозу енергетичного колапсу, вони вирішують свої прагматичні задачі.

– Згадаємо політичну силу, яка почала все це дійство – "Самопоміч". Лідер партії Садовий має одну велику проблему, яка всім відома: сміття нікуди утилізувати, а центральна влада не дуже поспішає: допомагати вирішувати це питання, хоча б допомогти створити новий сміттєвий полігон. Ця ситуація дуже б'є по рейтингу як самого Садового, так і партії в цілому, тому тут можна знайти подвійну вигоду для "Самопомічі": з одного боку партія Садового чинить латентний тиск на владу для вирішення певних питань і одночасно отримує певні політичні дивіденти для наступних або позачергових виборів. Цікавою є і підтримка блокади партією "Укроп", а отже, це теж можливий спосіб Коломойського вирішити питання з Приватбанком остаточно, адже скоро за вимогами МВФ треба провести незалежний аудит банку і питання про 5 мільярдів доларів, яких не вистачило банку, як захисної подушки для докапіталізації, може знову постати. Інші політичні партії, які підтримали блокаду можна розглядати в русі додаткового піару для отримання більшої кількості електорату, – заявив експерт.

Тиск на Ахметова і Порошенка?

Ще однією з прагматичних задач, яку вирішують куратори блокувальників, пан Лавриновський назвав підрив авторитету олігарха Ріната Ахметова та президента Порошенка шляхом економічного та політичного тиску відповідно.

– Головне питання тепер у цій, так званій блокаді, це антрацитове вугілля, а не питання військовополонених, на жаль. Є звісно претензії до НКРЕКП, щодо ціни закупівлі цього вугілля по схемі "Ротердам плюс" (прив'язка закупівельної ціни Донбаського вугілля до її ціни в порту Ротердама, яка є вищою, – редакція). Тут одразу випливає постать Ріната Ахметова, чутки про тиск на якого через пертурбації в силах колишньої Партії регіонів ходять вже давно, а тиск через економічні важелі є одним з найефективніших способів знайти спільну мову (така вже логіка капіталізму, і навіть такої його цікавої форми, яка існує в Україні), і Ахметов тут постає найбільш постраждалою персоною, так як cьогодні декілька підприємств його "Метінвесту" вже тимчасово зупинили свою роботу. Інша постать на яку спрямований тиск – президент Порошенко, але він досить вчасно перевів це питання під контроль РНБО, а отже і Турчинова, – сказав експерт.

Насамкінець Пилип нагадав, що на території ОРДЛО проживають передусім мирні громадяни, а Захід неодноразово натякав нам на те, що блокаду треба припинити.

Головне фото: zik.ua