Про особливості своєї роботи розказували вінницьким журналістам колеги з Америки. Засновниця новинної Агенції розслідувань "Лінза" Карен Гедбоа та головний редактор Стів Маєрс приїхали з міста Новий Орлеан, США. І зазначають, що Вінниця та Новий Орлеан дуже схожі. В тому числі, по кількості населення, повідомляє Vlasno.info.

З'ясувалось, що видання "Лінза" єдине у новому Орлеані, яке займається журналістськими розслідуваннями. Відтак, їх матеріали часто передруковують колеги з інших засобів масової інформації. Або ж підхоплюють теми, які піднімають у своїх матеріалах журналісти "Лінзи". Адже пишуть вони на суспільно важливі теми. Такі, які хвилюють багатьох людей.

– Завдяки нашим публікаціям звільняють з роботи корупціонерів. І навіть, подекуди, заводять кримінальні справи і садять. Це звичайна практика для Америки. Якщо доведена корупція, – говорить Стів Маєрс. – Також була реакція й на наш матеріал про будівництво електростанції. Ми писали, що порушені певні процедури в запуску цього проекту. На сьогодні прийнято рішення призупинити будівництво. Можливо, невдовзі буде рішення й про повне припинення будівництва.

На зустрічі були також член ради директорів Глобальної мережі журналістів-розслідувачів GIJN Олег Хоменок та керівник програми медіа партнерства UMPP/організація IREX Світлана Жолобайло. І коли вінницькі журналісти поцікавились, чи трапляється, що американські колеги йдуть у політику, Олег Хоменок наголосив про аполітичність журналістів в Америці. Мовляв, деякі журналісти навіть на вибори не ходять, демонструючи таким чином, що вони нікому не надають перевагу. І при цьому жартують: «Ми ненавидимо усіх однаково».

– Звісно, у нас є випадки, коли журналісти стають радниками або прес-секретарями. Але тоді вони не займаються журналістською діяльністю, – запевняє Стів Маєрс. – Є певний етичний кодекс журналіста. Якщо він вирішив йти в політику, чи балотуватись до органів місцевого врядування, то він покидає журналістику.

Американські колеги зізнались також, що іноді їм теж не вдається взяти потрібний коментар у чиновника. Але їх це не зупиняє у проведенні розслідування. Адже існують інші джерела: документи, реєстри тощо. У крайньому випадку пишуть, що людина відмовилась від коментарів. Проте, подекуди це не вигідно самому чиновнику. Тому що відсутність його коментаря ще більше переконує читача у його сумнівній репутації. Щодо погроз Карен Гедбоа зазначила:

– Були погрози і редакторам, і журналістам. На щастя, усе обмежувалось лише словами. Нападів не було. Однак, одного разу нас попросили з'їхати з орендованого приміщення після однієї з публікацій.

На питання щодо існування комунальних ЗМІ, американські колеги відповіли заперечливо. Сказали, що єдине, що дозволяє собі міськрада Нового Орлеану – прямі включення через Твіттер з сесій міськради. Вся преса незалежна. Існує завдяки рекламі, грантам та індивідуальним пожертвам. І останнім часом все важче вишукувати донорську підтримку. Є ймовірність, що невдовзі суспільство розділиться на таке, що готове платити за інформування, і таке, що не готове. І дехто дуже зацікавлений у другому варіанті, адже маніпулювати неосвіченим суспільством набагато легше, ніж проінформованим.

– Найбільша зараз загроза – Президент Дональд Трамп, який підриває довіру до преси, – стверджує Стів Маєрс. – Але у нас все одно зберігається хоч невелика, але група «розумних споживачів новин», які й формують суспільну думку. Крім того, останнім часом загострилась проблема доступу до публічної інформації. Чомусь приймаються закони, які обмежують доступ до баз, які раніше були відкритими. Це нас неабияк хвилює. Ми вважаємо, що Уряд має працювати прозоро і відкрито.

Американські журналісти також зауважили, що у них зовсім не існує ніяких журналістських спілок. І ніяких прес-карток у них немає. Є лише прес-клуби, де вони збираються. Окремої журналістської освіти теж немає. І взагалі, відсутнє офіційне визначення, хто може бути журналістом.

Читайте також: Довіра до кандидатів у Президенти залишається невеликою.

Фото: Ярослав Бабій