Вчора у Вінниці українська письменниця Оксана Забужко презентувала дві своїх книги: "Я знову влізаю в танк" та "Після третього дзвінка вхід до зали забороняється". Після літературних читань письменниця спілкувалась з вінничанами. Також пройшла автограф-сесія, повідомляє Vlasno.info.

За публіцистичну збірку "Я знову влізаю в танк" Оксана Забужко отримала Шевченківську премію. І під час літературних читань письменниця здебільшого наголошувала на тому, про ще йдеться у книзі. Про війни 21-го століття, які відбуваються не засобами бомбардування міст, а засобами промивання мізків. Читання пройшли в рамках фестивалю "Острів Європа".

– Нам стільки вбивали комплекс меншовартості, що ми ще собі не довіряємо, - наголосила письменниця. - Приїздять західні інтелектуали і кажуть: ні один народ не витримав би такого тиску на одне покоління. А у нас було два, навіть три Майдани, рахуючи з отим першим, 1990 року, який став поштовхом до розвалу Радянського Союзу. У Варшаві зараз вичають три українських майдани, як модель громадянських рухів, як рушія історії на майбутнє. А ми ще думаємо, чи вистачить нам сил. І що ж тепер нам робить, коли нам намагатимуться розвалити державні інституції? Так, будуть намагатися. Ну, а ми тоді для чого? Давайте перестанемо сприймати себе як об'єкт експерименту, а будемо сприймати себе як суб'єкт. І мета оцих фестивалів, зокрема, і в тому, щоб виходити з віртуалу в реал. Бачити, що насправді нас не так мало, як нам розповідають.

Оксана Забужко радить об'єднуватись:

– Насправді підстав для депресії та розпачу немає, але для мобілізації є. Зараз нам хочуть включити культуру, спрямовану на "розслабон", на режим розваги, режим карнавалу, режим споживання. Про це Умберто Еко писав ще до мене. А, повірте, він не найдурніший був з-поміж європейських інтелектуалів. Тобто, деморалізація, розслаблення, не звертання уваги. Дебілізація, я б сказала. Дебілізація розважальною індустрією. Дай Боже, не піддатись на це.

Наприкінці зустрічі письменниця прочитала уривок з книги "Я знову влізаю в танк". Зокрема, й цитату: "Не дай нам зрадити наших мертвих, і тих, хто ще не народився". Потім пройшла автограф-сесія. Вінничани залюбки купували різноманітні видання пані Забужко та ділились враженнями.

— Забужко — моя давня любов, ще починаючи з "Польових досліджень українського сексу". І її поезії: "я вас любила, любила, любила, я вас в собі як бурштинову рамку розбила". Це ж геніально, правда? Як на мене, вона — геніальна письменниця нашого часу. Надзвичайно жіночна, і разом з тим, вона — рупор часу. Мені дуже приємно, що вона зараз говорила про те, що нас болить. Бо ми маємо зберегтись як нація, - сказала викладачка Вінницького педагогічного університету Оксана Пойда.

А вінницький лікар Павло Олійник попросив підписати книгу "Я знову влізаю в танк" для свого 6-річного сина:

— Хотілося б, щоб у мого сина одна з чеснот — мудість — з'явилась якомога раніше. Першою у Забужко я прочитав "Музей покинутих секретів". Але найбільше сподобалось переписка з Шевельовим. І хоча я не лінгвіст, а медик, мені дуже сподобалось. Мова — моє друге покликання від Бога. Саме я знайшов там такі глибокі, змістовні розмірковування. Сподобалось неймовірно. Сину скажу побільше читати, спілкуватись з людьми, не бути ізольованим у своєму читанні. То є величезною підтримкою у житті, коли знаходиш своїх однодумців.

Читайте також: У Вінниці запускали паперових корабликів на підтримку ув'язнених моряків.

Хочете отримувати головні новини у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

Фото: Тетяна Щербатюк