Хоча святкування Нового року зазвичай відбувається за схожим сценарієм, кожне свято виявляється по-своєму незвичним та неповторним. Напередодні Нового року Vlasno.info спитало у відомих вінничан, яке святкування їм запам'яталося найбільше і який з отриманих подарунків виявився найнезвичнішим. І ось що вони відповіли.

Олександр Абрамчук, власник музею-кав'ярні «Панъ Заваркінъ та синъ»:

1. Найбільше у житті запам'яталося святкування 1991 нового року. Воно відбувалося в Індії. Це був ресторан готелю "Тадж Махал" у Нью-Делі. Я тоді вперше у житті побачив, як наш індійський друг розраховувався кредитною карткою. Це було фантастичне враження. Як ми були далекі від цього. А сьогодні це вже буденність.

2. Найнезвичніший новорічний подарунок у житті можно вважати народження у 1983 році доньки. І хоча це відбулося 20 січня і ми чекали на сина, апаратів УЗІ тоді ще не було, але будемо вважати це новорічним подарунком.

Роман Гринюк, ректор Донецького національного університету ім. В. Стуса:

1. Для мене святкування Нового року завжди пов'язане з сімейним святом, тому цей день запам'ятовується, коли на Новий рік збирається велика сім'я Гринюків.

2. 30 листопада 2012 року Конференція трудового колективу Донецького національного університету обрала мене на посаду ректора, що стало для мене дійсно подарунком довіри і відповідальності за долю університету в найближчій перспективі.

Олена Жагловська, доцентка Вінницького національного технічного університету, переможниця всеукраїнського конкурсу «Краса країни 2019»

1. Новий рік – це сімейне свято, коли збирається вся родина за одним столом. Тому традиційно я завжди святкувала Новий рік в сімейному колі. Найбільше теплих емоцій пов'язано звісно з дитинством, коли ти віриш в чарівну казку, в дива, в Діда Мороза (святого Миколая). Це найпрекрасніша і найбезтурботніша пора нашого життя. Тому й запам'ятовується надовго. Люблю Новий Рік святкувати вдома з родиною.

2. У мене було багато подарунків за все життя. Але найбільше запам'яталися декілька. Один пов'язаний із дитинством. Коли батьки вперше запросили до нас на свято аніматорів – Діла Мороза і Снігуронька. Це зараз я вже розумію, що то були актори. А тоді мені маленькій здавалось, що й справді прийшов дід Мороз із подарунками. Стільки емоцій було, радості. Я всім друзям розповідала, що до мене додому приходили Дід Мороз та Снігуронька, бо я була чемна і слухняна. Що дитині потрібно для щастя))

А ще запам'ятався перший Новий рік з моїм сином. Йому був лише місяць. І яке ж то було щастя – тримати його рученята, дарувати йому подарунок, хоча він ще не розумів того... і дивитись, як солодко та мирно спить твоя дитина, коли на ялиці блищать вогники, а за вікном йде сніг. І теж для мене в той час було подарунком – просто поспати, поки спить твоя дитинка))))

Віталій Плясовиця, архітектор

1. Для мене Новий рік – це домашнє свято, і ми завжди намагаємося зустріти його вдома. А вже потім або йдемо в гості, або гості приходять до нас. Мабуть, як і багато кому, найбільше мені запам'яталися зустрічі Нового року в юнацькі роки. Весело, великими компаніями, коли за одну ніч змінювалися локації і все закінчувалося холодним шампанським біля центральної ялинки.

2. Скоріше за все, це був перший сенсорний телефон), до якого я потім ще місяць не підходив та не розумів, як ним користуватися, особливо за кермом). І ще один подарунок, який запам'ятався, – сертифікат на стрибок із парашутом. Але я ним так і не скористався!)

Лариса Полулях, волонтерка, «Бойова бджілка»

1. Найбільше запам'яталось, як святкувала в аеропорту Відня: був транзитний переліт, по всій дорозі рейси відкладалися, тому замість Вінниці пила шампанське в Австрії.

2. Не пам'ятаю.

Вікторія Родінкова, професорка Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, членкиня правління Європейського аеробіологічного товариства

1. Декілька років після закінчення школи ми всім класом ходили на Новий рік до нашої класної керівниці. Вона потім мені розповіла, що ми, виявляється, їй заважали. Ми до неї з радістю бігали – а вона в шоці. Цікавою була й зустріч нового 2018 року в Техасі, на узбережжі Мексиканської затоки, з феєрверком.

2. Я минулоріч зробила своїм дітям листи у віршах із серйозними філософськими побажаннями на життя, кожному, своє - в залежності від характеру та нахилів – як я їх бачу, – від імені Святого Миколая з індивідуальними побажаннями. Ще знайшла в Інтернеті відповідні новорічні картинки та додала до тих листів, оформлюючи їх. І поклала під подушки обом разом з подарунками. У моїх дітей зараз той чудовий період, коли вони замислюються про майбутнє, але ще не вилетіли з батьківського гнізда, а тому треба їх підтримувати та спрямовувати, примушувати задумуватися про майбутнє та вірити в себе. Було щемно.

Валерій Сиверчук, ресторатор, власник туристичної агенції

1. Це було років пять назад, коли мої туристи, що прямували в Занзібар, застрягли через перенос рейса в Дубаї в аеропорту 31 числа. І я до останньої секунди старого року підтримував їх по вайберу. Мені було важливо, аби у людей навіть у чужому аеропорту була хоч невеличка атмосфера українського Нового року. Дуже сам хвилювався, але люди виявились і з розумінням, і з почуттям гумору. Наранок вилетіли з Дубая в омріяний Занзібар. Досі товаришуємо.

2. Також повязане з туризмом, але років сім назад. Коли так поринув у роботу напередодні Нового Року, що вже здавали сили й нерви. І тут мені приблизно 30 грудня один з туристичних офісів, власником яких я є, дзвонить і говорить, що у них несподівано туристи відмовились від заброньованого готеля через сімейні обставини і путівка просто сгорить і люди втратять повністю гроші. Продати комусь іншому майже неможливо, бо країна візова (Австрія) і подорож без перельоту і до заїзду один день. Фактично мені цю подорож подарували (гроші власникам путівки я все-таки повернув по приїзду). Зібралися за пару годин і всією родиною з дружиною та двома дітьми виїхали фактично по подарунковій путівці несподівано в Австрію кататись на лижах. Ця подорож, мабуть, була самою яскравою і самою незвичною за швидкістю в моєму житті.

В'ячеслав Узєлков, боксер-професіонал, преможець європейських та світових чемпіонатів

1. Зустріч 2002 року, який ми з колишньою дружиною поїхали удвох святкувати до Єгипту. Це було неперевершено. Ми вдвох, закохані і в Єгипті. І все. Ані знайомих, ані друзів. Кайф. Фото я передивляюсь майже щомісяця. Той Новий рік є найкращим у моєму житті, тому що ми були удвох, закохані і в принципі, ще діти і перший раз в Єгипті разом. Я вже був, а Марина ні. Але ми були вдвох.

2. Гірко, але я ніколи не отримував подарунки. Я любив дарувати. Тому скажу, який самий дивакуватий подарунок я зробив. Коли ми ще зустрічались із Мариною, 22 роки тому, я вже заробляв гроші. Я вирішив купити й подарувати родині Марини два ящики мандаринів. 22 роки тому так багато не було цих дивофруктів, тому цей подарунок всі відзначили. А для Марини був ще окремий подарунок – моє кохання.

Олександр Царевський, велоактивіст

1. Новий рік у власній квартирі.

2. Дружина погодилася переїхати до мене (до цього мешкала в іншому місті).

Олександр Шемет, співорганізатор фестивалю крафтового вина «Боже Ллє», Український Дід Мороз

1. Новорічні свята з 2015 на 2016 рік, коли об'їздив всі регіони України (окрім Криму) в якості Українського Діда Мороза.

2. Новорічна подорож у якості Українського Діда Мороза уздовж лінії фронту, коли діти з дитячих будинків та шкіл дарували мені пісні українською мовою.

Читайте також: Від нового тролейбусу до янгола в распіраторі: топ-5 вінницьких новинок за 2019 рік 

Фото glavred.info, donnu.edu.ua, Facebook