У четверту суботу місяця в Україні вшановують День пам'яті жертв голодоморів. Сьогодні кожен мешканець Вінниччини пригадує жахливі події, які довелося пережити їхнім предкам. Кореспонденти Vlasno.info вирішили дізнатися у містян, що їм розповідали рідні про штучний голод 32-го - 33-го та, які висновки вони зробили після почутого.

Більшість опитаних вінницьких школярів розповіли, що чули про Голодомор лише від своїх вчителів. Але ніхто з них не міг сказати, коли саме відбувся акт геноциду над українським народом та чому так сталося.

"Нам у школі показували презентацію про Голодомор. Було багато жахливих фотографій. Ми бачили ребра людей, вихудлих тварин, багато трупів. Це жахливі події. Такого більше не повинного бути в будь-якій країні. Свічку вдома у День пам'яті не запалюємо", – розповів дев'ятикласник Петро.

Дідусь та бабуся 50-річної вінничанки Тамари пережили голодомор. Про страшний рік голоду вони розповідали багато. Жінка каже, що лише завдяки Південному Бугу їм вдалося вижити.

"Дід розповідав, що по селах під парканами лежали тіла людей, їх возами збирали та кудись вивозили. Це все було у Тиврівському районі. Вони жили біля Бугу, в якому могли ловили рибу і вижили. Ще біля припічка посадили квасолю, яку потім варили та їли. Багато військових кажуть, що голоду не було, але він був. Кого не стосується, той не зрозуміє", – зауважила вінничанка Анна.

Студент Олександр теж пригадав історію, яку йому розповідали його прабабусі та дідусі:

"У них була єдина корова, яку вдалося сховати від комуністичної влади у лісі. Тварину було теж важко прогодувати, тому що їжі взагалі не було. Тоді їм довелося її зарізати. Хоч як їм не було неприємно та боляче це робити, але цього вимагала ситуація. Ця трагедія ніколи більше не має повторюватися. І ми, як молодь, маємо проаналізувати дії тодішньої влади та зробити все, щоб цього не сталося", – підсумував студент ДонНУ ім. В. Стуса.

Їли мерзлу картоплю, кору та навіть щурів – це все, що розповідали рідні дідусі та бабусі Анни:

"Тоді такий час був, що люди їли усе, що росло та бігало. Навіть людей їли та заманювали дітей, щоб потім їх з'їсти. Це все робилося для того, щоб за кордон продати чимало зерна і знищити українців. Мені здається, що зараз люди стали жорсткішими і не допоможуть ближньому. І от ці трагічні події мають навчити людей підтримувати один одного. Зараз тривають розмови, щоб відмінити святкування Дня перемоги, але це ж пам'ять про всіх загиблих", – зауважила Анна.

Пенсіонер Василь Павлович часто своїм онукам розповідає про Голодомор та те, що довелося пережити його матері та батькові. Чоловік зауважує, що діти повинні знати історію своєї країни.

"Колись батько казав, що вижив завдяки тому, що вирощував та їв коноплі. Також терли мак і їли. На горищі ховали кілька зернинок, а потім діставали та їли. Ділити між великою родиною було складно, але іншого виходу в них не було", – розповів вінницький пенсіонер.

Вінницький водій Олег зізнався, що якось його мати пішла на поле зірвати кілька колосків пшениці, за це її мало не посадили. Щоб врятувати жінку від десятирічного ув'язнення, її родині довелося тодішній владі віддати єдину корову. Після цього вони почали жити ще скрутніше, а через деякий час померли її сестри та брати. Лише їй одній вдалося вижити, тому що їла все те, що зараз ніхто б не наважився їсти.