Нещодавно громадська організація "Автомайдан Вінниччина" святкувала річницю першої поїздки в АТО. За їхніми спинами — і мирні автопробіги, і акції протесту, і допомога бійцям в зоні АТО, і підтримка переселенців з неспокійних регіонів України на Вінниччині. Детальніше про один рік життя в ритмі "Не будь байдужим!" кореспондент Vlasno.info говорив із координатором ГО "Автомайдан Вінниччина" Таїсією Гайдою.

Основним завданням "Автомайдану" з часу заснування були мирні акцій протесту ще за правління Януковича. А вже у січні 2014 року був перший автопробіг. Тоді, коли "автомайданівцю" Анатолію Почтареві виписали штраф за те, що він їздив до Межигір'я. Потім були події майданівські, допомога родинам загиблих, пораненим, допомога переселенцям з Криму та бійцям на фронті.

Із організації в зону АТО їздять восьмеро волонтерів.

– Ми не маємо великого транспорту для поїздок. Проте є бізнесмени, які нам допомагають із цим, – ділиться Таїсія Гайда. – Зараз вводимо таку практику: їздимо не менше, ніж п'ятитонником, аби об'єм вантажу був дорожчим, ніж вартість дороги. Інакше — не вигідно. Тому стараємося їздити рідше (один-два рази в місяць), але "важче" – п'ять, 10, 15 тонн допомоги веземо.

Опікуються "автомайданівці" кількома підрозділами. Це і військова частина 3008, і зведений підрозділ повітряних сил, що стоїть у Авдіївці та називається "Дика качка", і батальйон "Крим", і 25 батальйон територіальної оборони "Київська Русь". Не забувають і про адресну допомогу окремим бійцям.

Раніше допомагали спорядженням: тепловізори за три-п'ять тисячі доларів, регенератори чи радіатори. Зараз допомога фінансова набагато менша, тому намагаємося допомагати, наприклад, формою, – продовжує координатор автомайданівців Вінниччини Таїса Гайда. – Ми купуємо тканину та шиємо (за мінімальну ціну). Навіть маємо вже фірму, яка під час останніх закупів зробила 20-відсоткову знижку. Фурнітуру на ринку купую оптом, то продавчиня її продає за півціни, знаючи, що товар скерується на фронт. Все збирається потроху.

Під час однієї з поїздок волонтери "Автомайдану Вінниччини" виявили на одному з блокпостів бійців, які стоять на позиціях у зимовій формі.

– Зараз шиємо для них. Бо вони ж мають бути у формі (яка відповідає сезону — Авт.), а її немає.

Найбільшим здобутком за рік діяльності Таїса називає те, що Автомайдан об'єднав багато людей, що утворилася надзвичайно розгалужена структура "автомайданівців" по всій Україні, яких всіх ніби пов'язала невидима нитка.

– За рік ми зібрали більше мільйона гривень, купили дев'ять авто та шість тепловізорів. Здійснили 40 поїздок, за середніми підрахунками проїхали більше 100 тисячі кілометрів, або два з половиною рази навколо земної кулі.

А розчарувало координатора ГО "Автомайдан Вінниччина" за цей рік те, що були люди, які допомагали в діяльності, були співзасновниками вінницького Автомайдану, а нині колишні соратники - майже вороги.

– Хоча би тому, що у нас не співпадають погляди на життя. Я, наприклал, вважаю, що Президент та Уряд недостатньо роблять для країни. А ті люди з цим категорично не згодні та вважають, що я працюю на руку Кремля.

Проте найголовніше в час війни, на думку, волонтера, людське розуміння та здатність до пожертви.

– Один бізнесмен для того, аби доставляти "гуманітарку" в зону АТО, дав нам вантажний "Мерседес", а волонтери на цьому авто потрапили під обстріл, пошкодили "передок" добряче, – згадує Таїса. – Тому є такі люди, що просто віддають, наприклад, автомобілі, розуміючи, що він відправляється на війну і може не повернутися. Але віддають. За цей час у людей відбулася переоцінка цінностей. І це тішить.

Зараз триває інтенсивно робота із переселенцями зі східних областей України та Криму на Вінниччину.

– Ніхто не знає, коли вони повернуться до своїх рідних домівок. Президент та Уряд не кажуть, що їм робити далі. У деяких переселенців розпочинається відчай чи депресія. Цим людям потрібна допомога. Інколи — матеріальна, частіше — моральна, – міркує волонтер. – Хоча на одному з форумів я запитала одного представника із Грузії, що радити нашим переселенцям. Він відповів, що їм варто закріплюватися на новому місці, адже, за всіма прогнозами експертів, війна в Україні ще надовго.

На майбутнє жінка та її однодумці не припинятимуть свою діяльність. Навпаки, активніше скеровуватимуть допомогу тим, хто її потребує.

– Ми промоніторили всі адмінбудівлі Вінниці, які нині пустують. Займатимемося тим, аби шукати кошти на їх відновлення, аби переселенці, скажімо, мали дах над головою.

– Ти допомагаєш переселенцям та біцям, ти постійно у новинах війни. Як витримують це жіночі плечі?

– Звикаю. Розумієш, що ти живеш у світі війни, і все твоє життя по-іншому будується, відношення до рідних змінюється. Усвідомлюєш, що завтра в тебе може не бути ні квартири, ні сім'ї. Але коли втомлююся, то просто, вимкнувши телефон, відпочиваю. Навіть сон, інколи, буває цілющим.

– Що, на твою думку, чекає Україну?

– Україну чекає прекрасне майбутнє. Адже кількість людей, які хочуть змін, переросла в якість. Подобається думка Марка Гордієнка про те, що всі думали, що ми спринтери, і від цього можна втратити сили та запал. Тому я перейшла на "марафон", зрозумівши, що це довга-довга дорога, що це може тривати і п'ять років, і десять. Спілкуючись із однокласниками своїх дітей, розумію, що зростає нове, горде, незалежне покоління, яке нікому не дозволить ні вкрасти, ні обманути. Вони вірять в Україну.

У нас все буде добре. Хоча не впевнена, що не буде великої війни. Але ми обов'язково переможемо. У нас буде дуже гарна країна. Не факт, що у Євросоюзі. Може, ЄС нас буде просити, а ми відмовимо (сміється — Авт.). У нас потужні людські ресурси, земельні тощо. Все потрохи налагодиться. Можна програти бій, але виграти війну.

– Чи доречно зараз говорити про два фронти в Україні?

– Є два фронти, і це помітно. І фронт внутрішній — небезпечніший. Там все зрозуміло: тил, ворог, сепаратисти, "ополчєнци", Росія, окупанти, в яких потрібно стріляти. А на мирній території тобі можуть посміхатися, а насправді тримати ніж за спиною.

Хоча у нас у Вінниці дуже сильна та активна громадськість, і чиновники у нас дисципліновані. Побоюються активістів (сміється — Авт.). Вірю, що країну змінять не депутати і не Уряд, а громадянське суспільство.

Вінничанам Таїса бажає помічати інших людей навколо, бачити та аналізувати соціальні проблеми, надавати, кому потрібно, моральну підтримку. Й все буде добре.

Фото надані Таїсою Гайдою