11 вересня, 14 років тому у США сталася масштабна трагедія. Тоді внаслідок терористичного акту на Всесвітній торговий центр загинуло 2 974 людей, серед яких 12 — українського походження.

У той день 19 терористів захопили чотири літаки: два з них спрямували на хмарочоси-близнюки у Нью-Йорку, ще один — на Пентагон у штаті Вірджинія. Четвертий літак не долетів до цілі терористів та розбився на полях неподалеку від Вашингтону.

Хмарочоси-близнюки зазнали масштабного руйнування — пожежникам знадобилося 100 днів, аби розібрати завали та знайти речі, що належали жертвам катастрофи.

У цей день у низці країн відбуваються пам'ятні акції для вшанування жертв терористичного акту. В Україні у 2005 році також встановили пам'ятник.

Ми запитали у вінничан, чи змінило їхню позицію щодо теракту в США те, що зараз відбувається в Україні?

Хоч деякі з опитаних вважають, що американська трагедія — звичне для світу явище і не має викликати якихось особливих емоцій, 90% опитаних глибоко пройняті чужим лихом. Дехто відмовився фотографуватись і називати своє ім'я, вінничани також порівнювали американське горе з українським.

— Це був спланований теракт. Спланований хаос. І в Україні все зараз сплановано. Так само як тоді американці, так і українці мають страшну сторінку в історії, — зазначив вінничанин Андрій.

— Звичайно, кілька років тому це не сприймалось настільки серйозно та болюче, бо здавалось, що це далеко. Тепер, коли в Україні ми зіткнулись з тероризмом, ситуація стала яснішою — ми побачили смерті зовсім поряд, – впевнена вінничанка Ольга.

— Не вважаю, що це було щось надприродне. Трагедії повторюються час від часу. Ось в Україні після періоду тиші — знову масштабне лихо. Головне — робити все для того, аби такого не було, — каже вінничанин Сергій.

— Ось у неспокійний час все сприймається ближче до серця. Тоді це було боляче, тепер ще більше, — каже вінничанка Олеся.

— Нам ще 10 років тому теракт в Америці був чужий – ми не уявляли картини. Тепер в Україні щодня гинуть люди. Через чиїсь "психологічні" негаразди ми вже втратили тисячі наших людей. Просто хочеться плакати. Запалю свічку в пам'ять про загиблих і молитимусь, аби такого більше не траплялось, — каже вінничанка, яка не представилась.

– Відповісти важко. Я цікавився питанням. Людське горе завжди гірке. Проте, колись деякі люди були зомбовані, казали, що так їм, американцям, і потрібно. Після агресії Путіна, погляд на ту ситуацію змінив багато хто. З'явилось співчуття та стало зрозуміло, що терор не такий далекий, — зауважив вінничанин Олексій.


Головне фото: uk.wikipedia.org, фото Ірини Басенко