За останні два роки у російському медіапросторі вкорінилось поняття "русская весна". Кілька місяців тому в українському сегменті Facebook розгорнулась кампанія з закликами до "української осені". Але хвиля соцмережного патріотизму захлинулась, навіть не набравши популярності.

Розглянемо п'ять причин нереальності проекту "Українська осінь".

Причина перша. Пропаганда.

Не секрет, що Україна програла битву за медіапростір. Наші ЗМІ не здатні створювати пропаганду. Чверть століття тому вони формувались під впливом духу часу — відстоювання бізнесових та політичних інтересів різноманітних груп впливу. Фактично наша держава не має незалежних та незаангажованих інформаційних ресурсів. Навіть якщо редакційна політика визначається не тиском олігархату або чиновників, то контент формується в залежності від особистого ставлення журналістів до тієї чи іншої персони або події. Тому українські медійники не змогли об'єднатись проти ворога.

Окрім розрізненості, важливу роль зіграла відсутність досвіду. Росія веде жорстку інформаційну боротьбу з політиками, бізнес-імперіями та країнами Заходу з 2001 року. Росіяни звикли сприймати нісенітниці та маніпулятивні техніки. Експерт з NLP Віктор Шевченко каже, значну роль відіграли "нечесні" методи маніпуляцій, у тому числі програмування.

— Ви помітили, що Дмітрій Кісельов часто повторює "Збіг? Не думаю...", при цьому ходить зі сторони в сторону? Таким чином створюється "ефект маятника", що дозволяє закріпити у підсвідомості необхідну інформацію, — пояснює експерт.

Українцеві простіше відрізнити відкриту пропаганду тому, що її занадто мало у наших медіа. Та й зроблена вона не надто професійно. Тому ефекту від неї майже немає. Українська пропаганда робить суспільству ведмежу послугу — формує клас "вишиватників".

Причина друга. «Вишивата».

Зазвичай, «вишиватою» прийнято називати неадекватних псевдопатріотів. Вони розносять мережею паніку, радіють з безглуздих "перемог" та усіх незгодних називають зрадниками. На жаль, кількість "вишивати" постійно збільшується.

Пов'язано це в першу чергу із затягнутим конфліктом на Сході та відсутністю традицій справжнього патріотизму. Так, "вишивата" ніколи не піде на фронт, а її ставлення до добровольців буде змінюватись у залежності від тенденцій у медіа. Також вони не підуть у політику, бо вважають цю справу занадто брудною для себе. Проте, при першій-ліпшій нагоді піднімуть крик про "зраду".

Фактично "вишивата" не робить нічого хорошого чи поганого. Поки що. Коли вона досягне певної критичної маси, ми отримаємо безліч протестів, які не висувають ніяких вимог. Такі люди будуть мітингувати лише тому, що так потрібно і "не для того Майдан стояв".

Причина третя. Мілітаризація та радикалізація суспільства.

Наслідки АТО Україна побачила 31 серпня під Верховною Радою. Тепер будь-яку провокацію можна спокійно списати на ветеранів або агентів Кремля. А "терористів" та "москалів" потрібно саджати. Ветерани за півтора роки війни звикли до інших правил досягнення справедливості та навряд чи погодяться на мирний протест. Ми будемо бачити все більше і більше вибухів, розстрілів та затримань. Умови склались так, що нинішня вкрай ліберальна влада повинна перетворитись у легендарну "хунту", аби захистити державні інтереси та убезпечити громадян від гарячих голів.

Причина четверта. Війна у Сирії

Чим довше та гарячіше триватиме конфлікт на Близькому сході, тим менше світ звертатиме увагу на Україну. Навіть наш медіапростір потроху заповнюється ІДІЛом та російськими літаками, забуваючи про сотні тисяч переселенців, хлопців на фронті та у резерві. Якщо придивитись, про АТО говорять лише у випадках виявлення корупційних схем або при бажанні "втопити" якийсь батальйон. Найяскравіші приклади останніх тижнів — "Айдар" та "Січ".

Захід та Росія активно намагаються "пришити" назад відірваний Донбас, не завдаючи при цьому зайвого галасу. "Значніші" світові процеси все таки закрили собою проблему фейкових республік.

Причина п'ята. Зневіра та втома.

Для реалізації будь-якої ідею потрібна консолідація значних людських та фінансових ресурсів. Проте Революція та війна виснажили суспільство. Волонтерський рух потроху згортається, люди перестають вірити у власну силу. Все частіше можна почути "а що ми можемо змінити" або "за нас все вирішили". Повернення "Партії Регіонів" під новими брендами, погіршення економічного стану, паніка "вишивати", "мирні" домовленості призвели до вичерпання довіри до власної сили.

Не зважаючи на безліч позитивних змін, відчуватись вони почнуть лише за кілька років, хоча народ хотів всього й одразу. Реальність зруйнувала ці сподівання. Суспільство потроху повертається до свого звичного аморфного стану.

Фото: youtube.com