Сьогодні в Україні День добровольця. Свято, під час якого вся країна вшановує тих, хто за власним бажанням пішов боронити країну від ворога, країна відзначає з 2017 року. Особливе місце серед добровольців займають медики, завдяки яким були врятовані тисячі наших воїнів. Кореспондент Vlasno.info поспілкувався із вінничанином Віталієм Верланом – мужнім молодим чоловіком, що пройшов шлях від волонтера до професійного військового медика.

Віталій – один з чотирьох дітей відомої вінницької волонтерки, викладачки місцевого медуніверситету Олени Верлан-Кульшенко. Пані Олена від початку війни допомагає бійцям, яких привозять до військового шпиталю. Двоє її старших синів також не стали осторонь біди, що прийшла до України, і пішли у військо.

У квітні 2015 року Віталій, тоді 22-річний студент віницького медичного, записався волонтером до Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Пирогова. За місяць хлопець вже був на охопленому війної Донбасі.

– Ми прибули в Артемівськ (нині - Бахмут, ред.), де де нас "розбили" на підрозділи. Я потрапив на позиції у село Луганське, де другого червня нас обстріляли. Моя задача полягала в тому, щоб вивезти поранених до артемівського шпиталю, їх було дванадцять. За кілька днів мене перевели до Троїцького, де я знаходився до кінця ротації.

У серпні хлопець повернувся до підрозділу. Цього разу його направили надавати допомогу у хірургічному відділенні госпіталю в Часовому Ярі, що в Бахмутському районі.

Тоді ж, у 2015-ому, Віталія поранило осколками у спину на Світлодарській дузі. У приміщення, де знаходились лікарі, залетів снаряд.

"У війську мене помітили"

Бажання юнака служити Україні не зменшило навіть поранення. У 2016-ому році він підписав контракт із ЗСУ.

– У війську мене помітили і запропонували підписати контракт. Я погодився, і працював інструктором на Яворівському полігоні у Львівській області. Навчав колег надавати першу допомогу пораненим в умовах бойових дій. Маю міжнародні сертифікати

Однак поранення все ж вдалося взнаки і у 2018-ому Віталій Верлан звільнився зі служби за станом здоров'я. Він переніс кілька операцій на хребті, останню з яких зробили у Києві у грудні минулого року.

– Операція пройшла успішно, спина вже не так турбує, хоча останнім часом до операції боліла настільки, що не міг пересуватися без милиць. Лікарі сказали, що жодне консервативне лікування не допоможе і треба оперувати. Ми зібрали кошти і втручання здійснили

Зараз триває реабілітація. Віталій вже ходить без милиць, і сподівається, що ніколи до них не "повернеться".

"В першу чергу зрозумів ціну життя"

Віталій розповідає, що час, проведений на передовій, багато чого змінив у його світосприйнятті. Саме життя він став сприймати інакше.

– В першу чергу на фронті я зрозумів ціну людського життя. Я й раніше розумів, що воно безцінне. Після того, як пройшов АТО, я ще більше в тому переконався. А ще я звернув увагу на різницю у цінностях у зоні бойових дій та "на великій землі". На мирній території всі зайняті роботою, забезпеченням родини, турботою про себе. А на фронті ти передусім піклуєшся не про те, щоб з'їсти щось самомому, а щоб зайвий шматок хліба з'їв твій бойовий товариш

"Війна війною, а обід за розкладом"

Попри всю суворість війни стаються на ній і життєствердні, кумедні випадки, каже він.

– Одного разу наш повар готував борщ. Він вже закипав у великому казані і тут почався обстріл. Ми сховались у бліндажі, а повар сидить із нами і тільки дивиться, як борщ закипає і каже: "Бляха муха, в мене якраз мав зваритись борщ, а зараз він через цей обстріл википить". Тобто, війна війною, а обід за розкладом. Але тут сепаратистські сили внесли корективи у наш розклад

"Щоб завжди було 4 5 0"

Усім добровольцям і не тельки, що зараз боронять державу на Сході, Віталій бажає "4 5 0", що в перекладі з військового шифру означає "все добре і спокійно".

– Я всім бажаю миру та злагоди. Сім'ям військових - дочекатись рідних живими та здоровими. А хлопцям у зоні ООС бажаю, щоб в них завжди було 450. А ще в нашому підрозділі було "коронне" побажання: ми бажали один одному випити "Львівського" пива за чотирнадцять гривень на березі океану у Владивостоці. От цього бажаю нашому війську!

Фото зі сторінки Віталія Верлана у Facebook