Сьогодні 21-річна Катерина Лапундяк з Великої Стратіївки Тростянецького району отримала військовий квиток, як результат успішного завершення курсу молодого бійця у навчальному центрі «Десна». За тиждень симпатичний молодший сержант розпочне службу бойовим медиком у танкових військах, повідомляє кореспондент Vlasno.info.

Думки про армію з'явилися у Катя ще під час навчання у Гайсинському медичному коледжі, до якого поступила у рік початку війни на Сході України. На радість батькам, після отримання диплома знайшлася для молодого медика робота за спеціальністю недалеко від дому – в селі Ілляшівка. Але не встигла облаштуватися на новому місці, як потрапила під скорочення, яке тоді тотально покосило сільську медицину в рамках реформи первинки. Залишатися на півставки медсестри у чужому селі, де потрібно було б ще й винаймати житло – не бачила ні сенсу, ні перспективи. Тож, відпрацювавши рівно тиждень, змушена була шукати інше місце роботи. Знайшла в Ладижині, в лабораторії міської лікарні.

Тут до скорочення вдалося протриматися аж півтори року. Шукати наступне місце роботи на пташиних правах Каті більше не хотілося, тому пішла у військкомат укладати контракт на службу. Звісно, до останнього не посвячувала у свої плани батьків. А коли все було вирішено, їх сльози та вмовляння були безсилими.

В «учебці» першим випробуванням стала спільна для жінок і чоловіків, яких удвічі більше, казарма. Все б нічого, якби не хропуни. Потрібно було заслужити за день добрячий сон, аби не зважати на нічні «трелі» сусідів по казармі. Але й там дбають про те, щоб курсантам ніколи було нудьгувати.

За перший тиждень навчань Катя з незвички добряче понатирала берцами ноги, а схудла настільки, що одяг, який видали, потрібно було або сильно вшивати, або купувати інший. Вшивати – не можна. Купувати – будь ласка. Прямо на території військової частини – ряд магазинів.

Тож, з першої зарплати – отримала за пару тижнів трохи менше двох тисяч гривень – купила нові штани за 300 гривень, футболку за 400, бо та, що видали дуже парить, на пізніше пригледіла берці.

З продуктів щось купувати особливої потреби не було, оскільки годують у «Десні» ситно і смачно, щодня у раціоні йогурти і фрукти. Дуже лише, каже Катя, не вистачало цукерок. Солодкого чомусь хотілося найбільше.

Більшість із 32-х жінок-курсанток – дружини військових, бухгалтери, діловоди. Лише троє – молоді медсестрички, приблизно Катині ровесниці. Доля усіх схожа – «на гражданці» не потрібні. Зате в армії вони – на вагу золота.

Катя Лапундяк – єдина курсантка з Вінниччини. Вона успішно пройшла курс молодого бійця, продемонструвавши хороші навики у тактичній медицині, поводженні зі зброєю, елементарній самообороні, здала екзамен по розвідці.

Головним морально-вольовим і фізичним випробуванням було проходження психосмуги перешкод. У повній екіпіровці - це 13-кілограмовий бронік, автомат - 3.600, до кілограма – вага каски, ну і берці. Горять шини, скрізь чорний дим, а потрібно і БТР «підбити», і висоту здолати, й канатну дорогу пройти, й «пораненого» витягнути з «поля бою»... Справилася! Поблажок, до слова, жінкам немає.

«Тут гендерна рівність, - посміхається Катя, - тим більше, що служитиму бойовим медиком розвідувального взводу. До всього потрібно бути готовою».

Поки що служитиме у Кривому Розі, де дислокується її частина. А далі... Краще б вже скінчилася війна.

Також читайте: В ТКГ дійшли згоди щодо повного припинення вогню на Донбасі з 27 липня 

Фото надано Катериною Лапундяк