Сьогодні в рамках проекту "Нескорені Вінничани" Vlasno.info розповість про останній період націоналістичного підпілля на Вінниччині.

Загибель у Микулинцях Літинського району керівника військової групи УПА-Південь Омеляна Грабця влітку 1944 року стала відчутною втратою для повстанського руху не лише Вінниччини, а й взагалі Правобережної України.

Як відомо, загони УПА на Вінниччині були сформовані із членів обох напрямків розколотої ОУН: "бандерівців" та "мельниківців". На той час, коли перші націоналістичні похідні групи з'явилися на кордоні з нашою областю, нацисти вже розпочали репресії проти всіх, хто був незгоден з їх планами на майбутнє території України.

Оунівці відкривали на окупованій території школи, сприяли відновленню навчальних закладів взагалі, налагоджували видання газет українською мовою. Після активізації підрозділів УПА-Південь у 1943 році, Вінниччиною прокотилася хвиля арештів. Чимало підпільників полягло в боях німцями, частину арештованих розстріляли, а всіх інших відправили до концтаборів.

Загалом, дії УПА в нашому регіоні свідчать про те, що вони вели боротьбу водночас з усіма окупантами: німецькою, румунською та радянською владою. Отже, сили були зовсім не рівні.

Після смерті Грабця, Головна Команда УПА призначає командиром повстанців учасника Бою під Гурбами Семена Котика ("Докса"), а його заступником Михайла Кондраса "Міша"), що безумовно сприяє підпільній діяльності. У другій половині 1944 року повстанські загони діють у Літинському, Калинівському, Хмільницькому районах.

З другої половини 1944 Семена Котика призначають керувати замість загиблого Омеляна Грабця, фото: Вікіпедія

До кінця 1946 року НКВС та МДБ значно ослаблюють національно визвольний рух: ліквідовують 14 угруповань, заарештовують 167 осіб, які входили до їх складу. Силовики знешкоджують 11 повстанських загонів. Наступного року партизани роблять 6 терактів проти партійних функціонерів, відбуваються замахи на голів сільських рад, розповсюджуються націоналістичні листівки. Але рух попри допомогу з Західної України починав занепадати.

— У Вінницькій області очолювали групи УПА-Південь, повстанські курені й сотні зазвичай вихідці з ОУН, які походили з неокупованої Червоною Армією на 1939 рік території України, — зауважує вінницький історик, який досліджував визвольний рух на Вінниччині, Володимир Барцьось. — Але варто не забувати, що розбудова підпільної мережі диктувала певну організаційну роботу, в якій покладатися варто було на перевірених людей. Але вінничани також брали участь в курівництві УПА. Наприклад у селі Дашів народився журналіст Йосип Позичанюк, керівник Бюро інформації Генерального секретаріату УГВР. Він відповідав за пропаганду і підпорядковувався безпосередньо Романові Шухевичу.

Листівка, яку розповсюджували українські повстанці, фото: uamodna.com

На початку 1950-х емгебісти заарештовують на Вінниччині останню групу оунівців, яка прибула на допомогу місцевим осередкам з Галичини. А 1952 року затримують цілу низку зв'язкових, а також тих, хто був якимсь чином пов'язаний із повстанцями. Усі вони отримують різного роду строки за ст. 54-1 "а" Кримінального кодексу УРСР (націоналістична діяльність). Ці події остаточно завершують збройну боротьбу за вільну Україну на теренах східного Поділля.

Нагадаємо, що "Медіа-центр "ВЛАСНО" до Дня Українського козацтва та Дня захисника України започатковує проект під назвою "Нескорені Вінничани". Він розкриватиме героїчні сторінки української історії, які є або не надто відомі або недостатньо популярні.

Раніше ми повідомляли про те, що нацисти перепоховали у Вінниці повстанського отамана Хмару.

Головне фото: incognita.day.kiev.ua