Володимир Огородник з села Приборівка Липовецького району був активним учасником Революції Гідності, по закінченні активної фази протесту відправився добровольцем захищати українську землю на Сході.

— В середині травня 2014 року на Майдан приїхали три автобуси і майданівців, які хотіли на Донбас, запросили вступити до лав добровольчого батальйону "Айдар". — пригадує Володимир Огородник. — Сам батальйон було створено 9 травня, а вже незабаром до нього приєднався і я.

Майданівці приїхали у село біля Старобільська, проходили там вишколи, вчилися вправлятися зі зброєю. Місцеві бунтували: боялися брязкоту зброю біля своїх околиць.

— Певний час нас тренувала Надія Савченко, навчали тактиці: як бігати, повзти, займати позиції, — говорить Володимир. — Вона — сильна жінка, "строїла" там нас усіх. А інший інструктор з позивним Батя стріляв нам попід ноги, щоб відчули себе як під час перестрілки і тренували реакцію.

Через місяць на Огородника разом з іншими айдарівцями чекали перші бої. Зайняли позицію на м'ясокомбінаті, виходячи на завдання невеликими групами.

— Нас відбирали на завдання по очах, бачили, хто "потягне". Так відібрали 60 чоловік і відправили брати Щастя. Сказали, що там на найближчому до міста блокпосту нас чекають десантники. Ми прийшли, а їх нема і не було там. Ми що мали повертатися ні з чим? Вирішили виступити, тоді ще була п'ятниця 13-те (червня — авт.). Так вийшло, що Щастя ми взяли практично своїми силами, невеликий загін 52 солдати. Без втрат, лише троє поранених.

Військові закріпилися у Щасті, там несли службу упродовж тривалого часу. Там же, у таборі, Огородник познайомився з Юрієм Хортом, вінницьким революціонером та активістом, який нині перебуває під слідством у "справі 6 грудня".

— В той час активних бойових дій не було, Хорт тренувався як і всі, ходив у караул, але по ньому видно, що він політик — постійно щось читав і проводив між бійцями політичні та історичні дискусії, — пригадує Володимир.

Айдарівець розповідає, що їм доводилось брати в полон сепаратистів, з місцевих. Двоє "перевиховались" і залишилися при "Айдарі" на господарську роботу. Деякі бійці, навпаки — позалишалися жити в зоні АТО, адже знайшли там кохання.

— Наші хлопці зустрічалися з дівчатами, у часи затишшя ходили на побачення, навіть примудрялися десь знайти квіти, — посміхається айдарівець, — дехто навіть одружився.

Самого Володимира вдома чекала дружина Наталія і дворічна донечка. Але невдовзі після того, як він вилікувався після поранення, його... заарештували.

Ми вже розповідали про те, як Володимира Огородника, який балотувався в рідному селі на сільського голову, взяли під варту за підозрою у збуті зброї. Тоді вдалося виклопотати для нього домашній арешт під заставу 55 тисяч гривень. Вилучену зброю (яка, за словами власника є учбовими макетами, які він придбав, щоб проводити уроки мужності у школах), передали на експертизу, але і досі її висновків не надано. Лише 26 листопада в Огородника за клопотанням його адвоката відібрали ДНК-матеріали, щоб встановити — чи тримав він у руках 30 патронів, які в нього в рюкзаку виявили через дві години після затримання.

— 27 листопада Вінницький міський суд (суддя Сергій Клапоущак) постановив продовжити мені запобіжний захід — домашній арешт з 22 години, — пояснює Володимир. — Постановили також носити електронний браслет, але я його не ношу тільки тому, що у наших правоохоронців їх немає. Та за мною не тяжко вслідкувати — я до слідчого ходжу частіше, ніж будь-куди.

Тижнем раніше перед цим судовим засіданням Володимир Огородник отримав повідомлення від Управління СБУ у Вінницькій області про зміну раніше повідомленої підозри.

— Оскільки попереднє обвинувачення щодо зберігання вогнепальної зброї розсипалося, адже очевидно, що то були макети, то Володимиру висунули більш серйозну підозру — збут бойових припасів, вибухової речовини та замах на збут вогнепальної зброї, — коментує адвокат айдарівця Олексій Болманенко.

Наступне судове засідання по цій справі відбудеться за декілька тижнів.

Фото надані Володимиром Огородником