Вчора у спеціальному судовому розгляді допитали свідків у кримінальному провадженні за обвинуваченням Вадима Майстренка. Йому, нагадаємо, інкримінують участь у терористичній діяльності (частина перша статті 258-3 Кримінального кодексу України).

Із серпня 2014 по січень 2015 року Вадим Майстренко входив до незаконного збройного формування так званої "Донецької народної республіки", був членом підрозділу "Спарта", яким керував Моторола. Калинівчанин мав позивний "Грішник".

До подій на Сході служив у лавах української армії (інженерні війська). Призовник. Після служби мав звання солдата.

За версією сторони обвинувачення, Майстренко брав участь у збройному захопленні Донецького аеропорту та бойових діях проти Збройних Сил України на боці так званої "ДНР".

Напередодні, за кілька років до початку конфлікту на Сході України, Майстренка вже судили: він вистрілив особі в обличчя із пневматичного пістолета. Це Калинівський районний суд розцінив як хуліганство, присудивши умовне позбавлення волі, терміном на три роки.

– Він влаштувався на роботу, шкодував про скоєне, виправився у кращу сторону, — розповідає мама обвинуваченого, яку вчора допитували у суді як свідка.

Але згодом справу скерували до Вінницького міського суду, де і змінили вирок: три роки реального покарання. Родичі кажуть: це і стало основною причиною його вступу до лав бойовиків.

– Одного дня він пішов на роботу, додому ночувати не повернувся, пару днів не було вдома, — згадує вітчим обвинуваченого. — Ми не дивувалися, адже він часто залишався у друзів на ночівлю. Аж потім на його полиці у шафі ми знайшли записку: "Я їду. Не шукайте мене". А куди — не сказав. Потім Калинівкою розпочали ширитися чутки, що його бачили на відео, де він воює на боці бойовиків. Він періодично дзвонив. Спочатку казав, що в Одесі торгує одягом. Але потім я зрозумів, що він бере участь у бойових діях. Про це свідчили відповідні звуки, що долинали зі слухавки. Він подзвонив першим: сказав, що живий. Я тримав і з ним зв'язок, попросив до матері не телефонувати, бо у неї серце слабке.

Рідні вперше побачили сина (і брата) у сюжеті російського телеканалу LifeNews: Майстренко у Донецькому аеропорту отримав поранення (вибухом міни відірвало два пальці на руці, пошкодило ногу та голову) та розповідав про це кореспонденту.

– Він вам не рідний син. Ви долучалися до його виховання? — запитує у вітчима суддя.

– Намагався.

Вітчим констатує: єдиною причиною вступу Вадима до лав бойовиків була боязнь перед реальним покаранням.

– Він би воював і на боці україців, якби у військо брали із судимістю. Але тільки щоб бути на волі, щоб не йти у в'язницю.

Брат обвинуваченого згадує, що спілкувався із ним через соціальну мережу, однак тему перебування Вадима у лавах бойовиків не згадували.

– Запитували одне одного "Як життя?" чи "Як здоров'я?". Він не розказував про бойові дії, а я й не запитував.

На наступному слуханні планують дослідити письмові та речові докази та перейти до дебатів. Потім — вирок. Іменем України.

Фото зі сторінки у соцмережі "Вконтакті" Вадима Майстренка