Сергій Фабрика, боєць 57 мотопіхотної Кіровоградської бригади ЗСУ, нагороджений трьома Медалями: за мужність і честь, службу державі, оборону рідної держави та Нагрудним знаком «Обов'язок виконаний з честю». Кулеметник Сергій з позивним «Єгерь» разом з військовими товаришами стали справжньою командою-спеців, яка неодноразово брала на себе надважку місію. Вони не один раз першими йшли в бій, «брали» пости сепаратистів, відтісняли їх у тил, розбивали бойову техніку ворога. На рахунку Сергія «Єгеря» знешкоджені снайпери і бойовики ЛНР, ДНР.

Беручи в кільце ворожий блок-пост поблизу Горлівки у серпні 2014 року, «Єгерь» потрапив під мінометний вогонь. Отримав 19 важких осколкових поранень. Він весь був прорешетений. У Сергія були поламані ребра, наскрізне пошкодження правої легені, ураження діафрагми, печінки, лівої нирки, шлунку, кишківника, вогнепальні уламкові переломи кісток та багато інших поранень. Як каже боєць – залишилось неушкодженим тільки серце.


Внаслідок таких важких травм внутрішніх органів, зокрема травного тракту, він схуд на 31 кг.

У військових госпіталях загалом Сергій Фабрика перебуває вже п'ятий місяць: одразу після поранення – у Артемівську, потім – у Харкові, далі перевезли у Вінницю. Півтора місяці за життя та здоров'я бійця АТО боролись вінницькі військові хірурги – Олександр Москалюк та Василь Криворучко, за що Сергій їм дуже вдячний.

Але каже, що на передовій було набагато легше, там «зайнятість», а тут низка безкінечних операцій, «безділля» і бюрократична тяганина з документами вражають набагато більше. Зараз втрачене здоров'я вже не дозволить повернутись назад. Хоча Сергій розказує, що його товариша також було важко поранено, але військово-лікарська комісія вирішила, що він далі придатний до військової служби і відправила назад на передову.

Головне про що захотів розповісти Сергій, це про своїх вірних бойових товаришів.

– Наша команда почалась формуватись ще з районного військкомату. Під час перебування у Кіровоградському навчальному центрі виявилось що є декілька чоловік з Олександрівського району, з того ж що і Сергій Фабрика. Ці хлопці стали справжнім щитом один для одного. На фронті до них приєдналось ще декілька таких безстрашних Героїв. Разом з «Шахтером», «Професором», «Барсом», «Пацифістом», «Ватагою» та іншими хлопцями виконували найнебезпечніші завдання. Вони довіряли один одному як самому собі.

– На превеликий жаль «Барс» загинув під час того ж бою що і отримав поранення «Єгерь». «Єгеря» «Пацифіст» ніс 2 км. з поля бою до безпечної зони, падаючи на нього і прикриваючи собою від мінометного вогню.

Сергій пояснює, що в таких ситуаціях мало б бути навпаки. Непоранений боєць повинен був прикриватись пораненим «Єгерем», але ігноруючи всі накази «Пацифіст» на плечах доніс Сергія до медиків. На війні така вірність і чоловіча дружба багато чого варта.

Перенісши 9 складних операцій і потребуючи ще тривалої реабілітації Сергій «Єгерь» оптиміст, жартує. А на рахунок цієї страшної війни каже, що можливо це ціна того, щоб ми зрозуміли хто ми є насправді.

Фото Людмили Дороженко