Вже майже два роки пройшло з того часу, як бійці дев'ятого батальйону територіальної оборони з Вінниччини залишили позиції під Новоазовськом. Зараз вони опинилися на лаві підсудних за непокору, повідомляє Vlasno.info із залу суду.

Військові прокурори підтримують державне обвинувачення щодо декількох бійців, які вийшли з оточення.

Ми вже писали про 22-річного Андрія Знаміровського, якого звинувачують у дезертирстві та непокорі.

Ще один юнак опинився на лаві підсудних за події майже дворічної давнини — Олег, який попросив не називати його прізвища. Йому інкримінують вчинення злочину, передбаченого статтею 402 Кримінального кодексу України "Непокора".

Причиною того, чому бійці вийшли з Новоазовська, Олег вважає недолуге командування, яке не прислухалося до порад своїх підлеглих. Місто Новоазовськ — практично на кордоні із Російською Федерацією, на узбережжі Азовського моря. Із серпня 2014 року перебуває під контролем бойовиків. Саме наприкінці серпня і відбулися події, за які нині на лаві підсудних опинилися вінницькі військові.

– Я своїми очима з вишки бачив, із якого квадрата землі по той бік кордону рухалася техніка, – пригадує Олег. – Ми про це доповідали командуванню, просили фугаси, щоб замінувати територію та не допустити на українську територію російську техніку. Ми не раз казали про те, що може бути прорив на кордоні. Нас не почули. Коли однієї ночі розпочався обстріл із гаубиць, командування втекло в той час, коли мало дати нам точку відходу. Ночували вночі в полі в обгорілому одязі.

30 бійців близько 40 кілометрів ішли пішки вночі, до Маріуполя їх вивезли прикордонники.

– У Маріуполі ми вишикувалися, комбат сказав: "Хто не хоче служити під моїм керівництвом — вийдіть зі строю". Ми вийшли та сказали, що хочемо перейти в інший підрозділ, аби нами керувала інша людина. Вже тоді думали про військову частину 3008, там комбат прислухався до порад своїх підлеглих.

Військові написали рапорти, потім їх вивезли за Маріуполь та залишили серед дороги. До Запоріжжя їх підкинули волонтери, а вже звідти на Вінниччину доставили волонтери із Гнівані та привезли у військкомат.

Рідні розповідають, що коли бійці таки змогли зв'язатися із командуванням та запитати, як далі діяти, у відповідь пролунало: "Ви ще живі?". А у Генеральному Штабі, нібито, вже були готові похоронки як мінімум на 30 бійців дев'ятого батальйону.

– Коли нас призивали та створювали "дев'ятку", то його першочерговим завданням був захист кордонів області із Придністров'ям. Туди ми спочатку і дислокувалися. Потім нас повезли автобусами у Запоріжжя, а вже потім ми побачили з вікна автобусів дороговкази, і зрозуміли, що ми на території Донецької області.

Статусу учасника бойових дій Олег не має, так само, як і не вважається демобілізованим, оскільки при відкритій кримінальній справі це неможливо.

Фото: credo-ua.org