У наших попередніх опитуваннях щодо функціонування української та російської мов у місті Вінниці основну увагу було зосереджено на проблемах взаємодії двох мов у ситуації родинного мовлення та в умовах урбаністичного соціуму.

Під час попереднього опитування було виявлено, що роль школи та вулиці є більшою, ніж роль сім'ї та урбаністичного середовища у виборі мови при білінгвальній комунікації. Тому в цьому опитуванні ми перевірили гіпотезу стосовно впливу мови, яка панує в стінах школи, на конкретного мовця.

Респондентами стали учні старших класів п'яти шкіл міста Вінниці (загальна кількість – 174 особи віком 14 – 17 років) та їхні вчителі (79 осіб віком 22 – 71 рік). За всіма респондентами провели спостереження, під час якого фіксували мову, якою учні та вчителі користувалися на перерві. Серед шкіл, обраних для опитування, були дві спеціалізовані школи (ліцей та гімназія), приватна школа та дві звичайні школи.

Більшість опитаних респондентів з батьками спілкується українською (73 % – з мамами, 70% – з татами), однак у цьому переліку вирізняються результати з приватної школи, де російська мова в спілкуванні з батьками переважає (46% – з мамою, 55% – з татом).

У спілкуванні з друзями частка української мови у всіх респондентів зменшується від 71,5% до 67 %. У приватній школі опитувані засвідчили, що спілкування поза школою в більшості випадків відбувається російською мовою (75%), а кількість російськомовних друзів у цій школі сягає 86 % (середній показник по всіх школах – 61 %). Респонденти з приватної школи, на думку спостерігачів, переважно спілкуються російською мовою (67%).

Діаграма 1

Як бачимо, у домашньому спілкуванні домінує українська мова: 71,5 % дітей у спілкуванні з батьками використовують українську, окрім приватної школи, де 50,5% користуються російською. В іншій сфері використання мови – спілкування з друзями – частка української мови в середньому зменшується на 4% (українську поза школою використовують 67% респондентів), ще менша частка української, за даними респондентів, наявна у спілкуванні серед друзів респондентів поза школою – 61%. Загалом «втрати» української мови у сфері спілкування з друзями поза школою сягають 7%.

Вибірка серед україномовних респондентів засвідчила, що вони переважно спілкуються з друзями поза школою українською (77%), водночас російськомовні – російською (78%); друзі україномовних респондентів поза школою спілкуються переважно українською – 66%, однак третина з них є російськомовними; друзі російськомовних респондентів спілкуються переважно російською – 89% і тільки 11% з них – україномовні. Такі результати засвідчують, що російськомовні діти утворюють вузьке коло спілкування, у якому дуже мало україномовних друзів (лише 11 %), натомість україномовне середовище відкрите для носіїв російської (34 % говорять російською в україномовних компаніях).

Порівняльний аналіз попередніх трьох опитувань, у яких ми ставили ці самі питання, засвідчили незначне зростання частки російської мови, особливо це помітно на другому опитуванні, де вік респондентів 12 – 14 років (див. Діагр. 2 – 4):



Діаграми 2 – 4

Аналіз мовної конформності у всіх трьох опитуванннях так само засвідчив зростання кількості тих респондентів, які під час спілкування переходять на іншу мову, якщо до них звертаються нерідною мовою: в останньому опитуванні частка тих, хто пристосовується до мови співрозмовника, зросла до 76% (див. Діагр. 5).

Діаграма 5

Таке зростання частки російської мови у домашньому спілкуванні та в спілкуванні з друзями поза стінами школи можна пояснити інерційними процесами, які ми отримали у спадок у постімперські часи, а також своєрідним розшаруванням сфер поширення кожної з мов: у домашньому вжитку виразно домінує українська (73% респондентів спілкуються з мамою українською мовою; з татом – 70%, натомість російська мова у спілкуванні батьків з респондентами більш поширена: 29% мам та 35% татів спілкуються з власними дітьми російською), у молодіжних субкультурах материнську мову витісняє російська, що підтверджує факт значного переходу на російську учнів середньої школи, які молодші за віком, адже саме у віці 12 – 14 років діти намагаються брати приклад зі своїх старших друзів, які поза школою переходять з української на російську.

У стінах школи домінує українська мова: результати спостереження засвідчили, що 71% респондентів на перерві використовують українську. Проте це середній показник з п'яти шкіл, серед яких є крайні позиції: у приватній школі 67% респондентів користуються російською, у ліцеї – 44%, а в одній з периферійних шкіл – 100% користуються українською. Без приватної школи та ліцею частка україномовних респондентів сягає 95 %, хоча по решті показників (частці російськомовних друзів, переході з мови на мову) виключення двох російськомовних шкіл на середні показники ніяк не вплинула. Отже, є ще й інші фактори, які вплинули на домінування в деяких школах російської мови.

Можливо, це мова учителів цих шкіл? Однак таке припущення не отримало підтвердження під час аналізу анкет, оскільки більша частина російськомовних учителів припала на ті школи, де учні на перерві переважно користуються українською: в одній з таких шкіл 59% вчителів спілкуються з рідними російською мовою, 60% учителів спілкуються російською з друзями, при тому, що учні в цій школі переважно україномовні (96%).

Аналіз вікового діапазону тих учителів, які вважають російську мову рідною, засвідчив, що це переважно респонденти віком 52 – 71 рік. Усі ці учителі (100%) поза уроком спілкуються виключно російською, а на уроці лише 56% використовують українську. І навпаки: у приватній школі в російськомовному класі практично всі вчителі користуються українською (правда, 33% цих учителів у побуті використовують російською), натомість учні переважно спілкуються російською (67%). Відповідно, випливає припущення про розмежування сфер використання двох мов: виробнича і приватна. Така гіпотеза має підтвердження на прикладі учнів (див. вище) і на прикладі учителів, які на уроці користуються українською (89,7%), а на перерві переходять на російську мову (до 36 % – це більше, ніж частка учнів, які користуються на перерві російською – 29%), а також поза межами школи використовують іншу мову (див. Діагр. 6).

Діаграма 6

Цікавим є той факт, що в анкеті 81,3% учителів зазначили, що на перерві використовують українську мову, хоча наші спостерігачі зафіксували, що лише 64% учителів реально спілкуються з учнями українською. Така ж невідповідність стосується і питання про мову, якою користується учитель на уроці: 97,4 % учителів зазначили, що використовують українську, хоча насправді цей показник є нижчим – 89,7 %. Помітним є бажання учителів підтримати статус української мови, однак реальний стан використання двох мов має певне відхилення від даних, отриманих з анкет.

Немає виразної відповідності й між рідною мовою учителів та мовою, якою користуються учні: див. Діагр. 7.

Діаграма 7


Як бачимо, наше припущення про вплив мови вчителів на мову учнів практично не підтвердилося, натомість ми з'ясували, що сильнішим є вплив позашкільного середовища. Доказом є ще й той факт, що у школі, де 100% учнів та вчителів є україномовними, на питання про мову учнів поза школою та мову їхніх друзів ми отримали 57% і відповідно 43% тих, хто спілкується російською – це найвищий відсоток серед усіх шкіл, якщо не враховувати приватну школу. Результати опитування учителів так само засвідчують сильний вплив друзів. Загалом, тенденція до витіснення української мови з різних сфер триває. Це помітно на Діаграмі 6, у якій подано зведені результати трьох опитувань, зроблених протягом двох років:

Отже, гіпотеза стосовно впливу школи на мову білінгва підтверджена лише частково, оскільки результати цього опитування засвідчили, що мова друзів має сильніший вплив і на дорослих (учителів), і на дітей. У попередньому дослідженні було висунуто ще одну гіпотезу стосовно впливу освіти батьків (дідусів – бабусь) на вибір мови респондентом, що потрібно перевірити в наступному опитуванні. Ще один фактор, який, імовірно, має вплив на вибір мови, – це соціальне розшарування різномовних груп. Таку версію підтверджують вибірки, зроблені у приватній школі, однак для її підтвердження необхідне додаткове опитування.

Головне фото: ogo.ua, інфографіка Тараса Ткачука