"Бурштинова лихоманка" на Волині та Поліссі, блокада поставок антрациту із окупованого Донбасу мимоволі змушують задуматися про роль та місце корисних копалин в економічному розвитку України. Кореспондентка Vlasno.info зацікавилася цією темою та з'ясовувала, чим багата Вінницька область, які "смаколики" тут можна відкопати, скільки за це отримати грошей, чи перспективна добувна промисловість у нашому регіоні та як "ударив" збройний конфлікт на Сході на цю галузь економіки.

Хизуємося будівельним каменем

У надрах Вінницької області відкрито більше 1000 родовищ та проявів 30 видів корисних копалин. Детальніше про це говоримо із кандидатом геологічних наук, доцентом Володимиром Корінним.

Науковець розповідає, що Вінниччина, найперше, може похизуватися будівельним каменем, оскільки займаємо одне із провідних місць в Україні за покладами граніту та речовин, які за властивостями схожі на нього: йдеться про мігматити, чарнокіти, ендербіти, кристалічні сланці.


Крутнівський кар'єр у Хмільницькому районі. Головними породами є мігматити

Відслонення ендербітів у Тиврівському кар'єрі – наразі він затоплений та не розробляється

Ці корисні копалини поширені майже на всій території області. Як і пісок — він теж зосереджений по всьому регіоні, але найякісніший — на берегах Дністра, у Ямпільському та Могилів-Подільському районах.


Кар'єр Дністровської ГЕС. Добувають пісковики і мігматити для укріплення берегів від руйнування під час попусків води з Дністровського водосховища

Порозьке родовище пісковиків. Не розробляється. Пісковик Порогського родовища вiдзначається монолiтнiстю каменю. Раніше блоки цього пiсковику видобувалися на замовлення спiлки скульпторiв СРСР

Багато вапняків біля Дністра

– У західній та південно-західній частині регіону маємо родовища вапняків. Використовується він, до прикладу, для потреб цукрової промисловості – для відбілювання бурякових соків, – розповідає Володимир Корінний. – Маємо чимало покладів і глини та суглинків, які використовуються для виготовлення цегли.

Дмитрашківські штольні з видобутку пиляльного вапняку

Котюжанське родовище вапняку

Загалом, 80 відсотків корисних копалин – місцевого значення. Це, скажімо, пісок, глина, які використовуються як будівельні матеріали. Решта 20 відсотків – це корисні копалини загальнодержавного значення. Ними є, наприклад, граніт та каолін.

Малинівський гранітний кар'єр


Сабарівський кар'єр. На фото: рукотворне озеро. Зараз з кар'єру воду відкачали. Видобуток триває

Національне багатство Вінниччини: і для косметики, і для металургії

– Із каоліну, або "білої глини", виготовляють облицювальну плитку, фарфоровий посуд. У паперовій промисловості він є наповнювачем – у папір до 40 відсотків входить каолін. Косметика (під час виробництва пудри), фармацевтика (пігулки), сантехнічні вироби (раковини, унітази), ізоляційні матеріали (білі чашечки на електроопорах) теж мають у собі каолін. Клейонка, штучні шкіри, лінолеум – тут теж використовують як наповнювач білу глину, – розповідає Володимир Іванович.

Найвідоміше родовище каоліну – Глуховецьке у Козятинському районі

Флюорит — іще одна цікавинка Вінниччини. Залягає відносно неглибоко — від 40 до 100 метрів. Його видобування не є надто затратним. Родовище-"передовик" – Бахтинське у Мурованокуриловецькому районі.


– Як флюс у чорній та кольоровій металургії й використовують флюорит, коли виготовляють надчисті марки сталі. Під час виробництва зварювальних електродів на 50 відсотків до поливи входить флюорит, – продовжує Володимир Іванович. – Свого часу його завозили ще із російського Забайкалля, Монголії, Іраку. Але з часом у нас на Вінниччині розвідали свої поклади.

"Фосфоритова лихоманка"

Для фосфорних мінеральних добрив використовують фосфорити — вони також є на Вінниччині. Саме суперфосфати з Вінниці свого часу експортували в Польщу, Велику Британію, Угорщину, Австрію, а виробляв їх надпотужний у радянський час Вінницький хімічний завод.

– Аляска та Каліфорнія страждали від «золотої лихоманки», а у нас була ціла «фосфоритова лихоманка»: це тривало від 80-х років ХІХ століття до початку жовтневого перевороту. За рахунок покладів фосфоритів населення шалено збагачувалося, скуповуючи земельні ділянки та копаючи там, – робить науковець історичний екскурс. – Але траплялося й таке, що скуповування земель не виправдовувало себе – там не знаходили фосфоритів. Євреї їздили возами та скуповували цю корисну копалину, пуд фосфоритів коштував одну копійку. Потім везли до Дністра, на якому стояли баржі та перепродували фосфорит. Накопати два чи три пуди за день – це був досить непоганий «урожай».

Торф є, але на заповідній території

Науковець розповідає, що на Вінниччині є ще й значні запаси торфу, близько півсотні родовищ, втім, вони не розробляються. Причини цього нам пояснив перший заступник голови Вінницької ОДА Андрій Гижко. Річ у тім, що використовувати вінницький торф як паливо – недоцільно. Його поклади сконцентровані у Літинському та частково Хмільницькому районах на території заповідника національного значення «Згарський» на трьох тисячах гектарів землі.

– Ці поклади не являють собою промислового значення, бо шар залягання – півтора, максимум – п'ять метрів. Тому якщо порівнювати із тими торф'яниками, які є у Рівненській області – це недоцільно, бо там залягання – до 50 метрів. Знаю, що ті підприємства, які використовують торф як паливо закуповують брекети у Волинської або Рівненської області, – розповів Андрій Петрович.

Дають про себе знати і незначні поклади бурого вугілля: Вінницьку область Дніпровський буровугільний басейн охоплює незначною мірою: в Оратівському та Вінницькому районах є незначні прояви вугілля.

Маємо і кварц — для виробництва скла. Здебільшого, корисні копалини — ресурс вичерпний, за винятком мінеральних та столових (радонові у Хмільницькому районі) вод, які можуть поновлювати свої запаси.

Трохи цифр та статистики

Згідно із даними Департаменту міжнародного співробітництва Вінницької ОДА, обсяги промислового виробництва у розробленні кар'єрів та добувній промисловості порівняно із 2015 роком зменшились на 15,9%.

Підприємства цієї галузі за січень-вересень 2016 року напрацювали на 138,4 мільйони гривень прибутку. Це у шість разів (чи на 116 мільйонів) більше, ніж за аналогічний період 2015 року.

Однак лише половина підприємств були прибутковими, їх обсяг прибутків зріс майже у два рази та склав 180 мільйонів гривень.

"Годували" гранітом Росію

Всі гранітні кар'єри області були зорієнтовані на експорт. Потужно працювали Жежелівський та Стрижавський кар'єри, Демидівський, Гніванський. 80 відсотків видобутого на Вінниччині граніту вивозили за кордон – у Російську Федерацію, Білорусь.

Жежелівське родовище граніту. Складається з двох ділянок: Північної і Південної. З Північної ділянки отримують блочний граніт, з південної – щебінь і бутовий камінь. Родовище відоме з початку ХХ століття, промислова розробка на облицювальний камінь розпочалась з 1910 року. Детальна розвідка проводилась в 1959 і 1974 роках

Кар'єри мали окрему залізничну колію, корисні копалини возили окремими шляхами.

– Після 2014 року підприємства попали під російські санкції і суттєво зменшили видобуток корисних копалин. Якщо Стрижавський кар'єр у місяць вивантажував до 100 вагонів щодня на Російську Федерацію, не говорячи про внутрішній ринок, то станом на сьогодні – це 5 вагонів на місяць, – розповідає перший заступник голови Вінницької ОДА Андрій Гижко. – Бувають такі місяці, коли жодного вагону не відвантажуємо. Враховуючи це та не знайшовши шляхів виходу на внутрішній ринок, нині підприємство на стадії банкрутства. Воно продовжує працювати, але звільнили чималу кількість персоналу, відбулася оптимізація. Кілька років тому вони отримали дуже потужну кредитну лінію, придбали сучасне дробильне обладнання, але тепер перед банком є величезний борг.

Стрижавське родовище мігматитів. Абсолютний вік - 2000-2100 мільйонів років. Зовні породи мають сірий колір різних відтінків – від світло- до темно-сірого, інколи рожево- або буро-сірого

Гніванський та Жежелівський кар'єри працюють неритмічно, хоча не припиняють пошуки ринків збуту. Іванівський спеціалізований кар'єр також готовий себе продати, бо ринків збуту немає. Аналогічно: 80 відсотків продукції отримувала Російська Федерація.



Іванівський кар'єр

Обжилися європейські інвестори

– Два потужні підприємства працюють щодо видобутку каоліну, серед них: Глухівський каоліновий комбінат. Німецькі інвестори працюють тут більше 10 років, – продовжує Андрій Петрович. – Інше підприємство у Козятинському районі отримує французькі інвестиції. Обидва кар'єри широко нарощують своє виробництво, а продукція зорієнтована на європейський ринок.

У 2014 році похитнувся курс долара, активні будівельні роботи як результат цього призупинили, тому й низка кар'єрів припинили свою роботу. Така скрутна ситуація тривала до середини 2015 року, аж потім почала відновлюватися будівельна індустрія: з'явилися замовлення на цеглу, ремонтні роботи, пісок тощо, інвестори розпочали будувати нові підприємства. Вже за підсумками двох місяців 2017 року у порівняння із попередніми роками видобуток глини та піску вийшов на так званий «докризовий» рівень – рівень початку 2014 року.



Ставчанський піщаний кар'єр

Чекаємо будівництва доріг, закінчення війни та політичної стабілізації

– Зараз у нас великі очікування на ремонтно-будівельні роботи на дорогах, – ділиться Андрій Петрович. – Два великих тендера проведено по Вінницькій області на будівництво дороги М-21 на Могилів-Подільський, йдеться про 160 мільйонів гривень. Однозначно, що під час цього будівництва будемо використовувати вінницький щебінь.

Водночас, Андрій Гижко констатує: найближчих роки півтора сплеску у видобувній промисловості регіону не очікується. Причини цього: має стабілізуватися ситуація у Східній Україні. І йдеться не лише про врегулювання військового конфлікту, а й про стабільність політичну – лише тоді нашим регіоном та його національними багатствами будуть зацікавлені інвестори: як іноземні, так і внутрішні.

Фото Людмили Кліщук та надані Володимиром Корінним