Вінницький письменник Олександр Дмитрук відомий не лише власними романами, які розкривають історичне тло Вінниччини, та журналістською діяльністю, повідомляє Vlasno.info. Рік тому він долучився до процесу декомунізації у Вінниці. За його словами, відстояти імена таких важливих для краю персон як Гальчевський, Шепель та Гуцало вдалося завдяки важким перемовинам та наполегливості. Й наразі місто має вулиці, названі на їх честь.

До Дня захисника України в обласній бібліотеці ім. Тімірязєва відбулася презентація нового роману Дмитрука "Позивний "Богомол".

Фото: Катерина Буяльська

— Що значить назва вашого нового роману?

— Це позивний військового, що бере участь у сучасній російсько-українській війні, яку ми так звикли називати АТО. В книзі я залишив життя героєві, хоча його реальний прототип загинув не так давно під Широкіно в Донецькій області.

— Ким є за сюжетом ваш головний герой?

— Він — комбатант, тобто не просто професійний військовий, а найманець, який бере участь в повстаннях з того чи іншого боку за великі гроші. Герой входить до міжнародного підрозділу "Дикі гуси", виконує спеціальні завдання у збройних конфліктах. Наприклад, в таких, які склалися два з половиною роки тому в нашій країні. Тому під час Майдану він чітко побачив, що всі події скидаються на добрий сценарій.

— А чому він зголошується воювати на боці України?

— По-перше, Росія не врахувала, що серед українців чимало свідомих громадян, адже головний герой — мільйонер, і міг не лізти на фронт особисто. По-друге, обраний ворогом сценарій не був новим. Ще з часів Северина Наливайка українців натравлювали одне на одного, сіяли між людьми недовіру. Герой не міг це так залишити.

— Чому ви вирішили звернутися до сучасної військової тематики?

— Хто читав книжки про Майдан або АТО, може зрозуміти моє обурення. Якби в них не було стільки неправди та перекручень, я не написав би власний роман. Мене ж цікавить передусім життєва неприємна правда. Адже більшість творів на цю тему є типовим "замовленням".

— Ви описали в романі кричущі випадки контрабанди. Чи можна з нею боротися, якщо цьому не сприяють обставини?

— В усіх країнах світу вона є. Це як вірус. Контрабанду можна обмежити, але для цього мають існувати зацікавлені сторони. У випадку, описаному в романі, замовники знаходяться нагорі, а система заборон не дає можливості легально провозити на окуповану територію товари. Тому попит народжує пропозицію. На жаль, зараз на фронті є усі умови для тотального існування контрабанди.

— Чи плануєте ви повернутися у нових творах до історичної, зокрема повстанської, тематики?

— В мене майже готова одна книга, де немає війни. Про складну долю української знахарки. Як тільки я її закінчу, писатиму історичне полотно про нашого земляка, сотника Верлана. На відміну від інших отаманів, він не просто організував велике повстання, а ще й залишився при цьому живим.

Нагадаємо, що в попередньому романі "Свій-Чужий" письменник спробував зламати стереотипи про радянську систему.

Фото: Новак Богдан