У Вінницькому драматичному театрі імені Садовського показали нову виставу. Роботу столичного режисера мала змогу оцінити і кореспондентка Vlasno.info.

Прем'єра за твором російського письменника Федора Достоєвського «Ідіот» зібрала повну залу глядачів, які з нетерпінням чекали, чим же буде дивувати публіку досвідчений столичний режисер.

За сюжетом, актори показують історію князя Мишкіна, який втілює ідею християнської моралі. І саме за його безкорисливість, доброту і чесність, надзвичайне людинолюбство в світі грошей і лицемірства оточення називає Мишкіна «ідіотом». Закоханий він у Настасю Пилипівну, яка походить з дворянської сім'ї, але перебуває на утриманні. Мишкін закохався «більше із жалості, аніж з любові», та у неї є й інший прихильник – Рогожин, який намагається викупити любов Настасі.



Щодо вистави, то перше, що впадає в око – балалайки, пияцтво, нецензурна лексика, все те, що купується і все продається, а справжні людські цінності не мають ніякої ваги.

– Враження, що москаль десь поряд і не потрібно розслаблятися. Хоча я не вважаю, що в наш буремний час варто зайвий раз пропагувати «русскій мір», який нам і так усіляко намагаються нав'язати. Треба пам'ятати, що нас оточують люди, скалічені війною, - висловлює свої думки вінничанин Тарас Мазур.



Попри все, вистава глядачам сподобалась, які раз по разу вигукували "браво".

– В сюжеті самої вистави не до кінця зрозуміла сцена вбивства Настасі Пилипівни. На екрані позаду сцени ми бачили, як б'ються два леви. Актор, що грав Рогожина, показував рухи ґвалтування, а актриса, яка грала Настасю, вигиналася, наче від насолоди. А як потім стало відомо – це була сцена вбивства, - розповідає враження від вистави вінничанин Роман Яковлев.



Також глядачі зазначили, що вистава напрочуд прямолінійна та зроблена, наче для тих, кому потрібно пояснювати два рази. Наприклад, коли на сцені відкрили люк, де сидить оркестр, а звідти било червоне світло, усі зрозуміли, що це вогонь, але режисер чомусь вирішив показати його ще й на екрані позаду сцени.

Скаржаться деякі глядачі й на те, що Мишкіна у постановці було дуже мало. Здавалось, що його роль була другорядною. Мовляв, склалося враження, що п'єса зовсім не про псевдо-ідіота Мишкіна та прославлення любові, добра і милосердя у жорсткому світі, а про розпусницю Настасю, яка все не могла вирішити, чого вона більше хоче любові чи грошей, ніжності чи пристрасті, за що і поплатилась життям.



Фото Ольги Бунич