Коли приходить весна в Україну, пробуджується і воскресає природа, відроджується життя і надходять Великодні свята, сідають дівчата та жінки у своїх оселях біля печі, свічок і беруться за таїнство розписування писанок.

Пишуть після Заходу сонця у вечірньо-нічній тиші. Уже зроблена вся робота по господарству. Одягаються у чистий одяг. На душі - спокійно і затишно.
Почавши писати писанку, її треба завершити, не відкладати на наступний день, часто пишуть усю ніч.
Пишуть мовчки. Кожна дума про своє і...молиться. Кожна уже знає, кому подарує свою писанку.

Традиція виготовляти Великодні писанки та крашанки сягає ще дохристиянських часів. Дослідники стверджують, до писанкарству уже більше шести тисяч років. Пов'язане воно із язичницьким культом уславлення весни, пробудженням сил природи. Яйце, що містить в собі зародок сонячної птиці і несе початок життя, вважається оберегом, що відганяє нечисту силу, а з нею і всі нещастя. Тому писанку пишуть виключно на сирому яйці. Його не можна видувати. Писанку не можна запікати чи варити. Її не можна їсти. Адже це — оберіг. Якщо дотримуватись усіх правил написання, така писанка буде зберігатися десятиліттями.
Здавна оберегом вважалось не лише яйце, але й символи і магічні знаки, які зображались на ньому. Вони передавались від покоління до покоління. Це, переважно, геометричний малюнок: трикутники, кола, спіралі, кривульки. Колись це були знаки різних ритуалів, священних чисел, а може, й поганських богів...
Подільську писанку легко розпізнати з-поміж писанок інших регіонів. Великий за формою геометричний орнамент, на відміну, скажімо, від гуцульської, космацької, в якої орнамент дрібніший, їх орнамент порівнюють навіть із китайськими та японськими мініатюрами. У подільської писанки кольорова гама більш архаїчна, стримана. Писанкарки надавали перевагу чорному тлу — символу подільських чорноземів. Жовта фарба символізує сонце, червона — здоров"я та щастя, зелена — відродження природи.
Поширеними на Поділлі були знаки-символи Сонця, Землі, Хреста та Берегині.
Безкінечника, як втілення нескінченого, вічного життя.
Грабельки зображають воду, писанкарки цим символом викликали дощ у посуху.
Серед сотень символів на Поділлі переважали знаки рослинного походження, які символізують добрий урожай: огірочки, квасолька, сунички.
Рожа (або ружа) - символ небесних світил.
Дубовий листочок — ознака чоловічої сили і мужності, дарували часто дівчата хлопцям.
Вазон символізує дерево роду, або світове дерево.
Cеред знаків тваринного походження на Поділлі не так широко використовувались символи оленя та коня, як, на гуцульських та буковинських писанках. У центральній Україні більшого значення надавали тваринним ЕЛЕМЕНТАМ: "заячі вушка", "баранячі ріжки", "ластівчині хвостики".
Дівчата, коли приступали до написання писанок, уже знали скільки будуть писати, адже хлопець, приходив до неї на Колодія та замовляв писанки. Це означало, що він прийде до неї на Великдень із товаришами, тому вона має написати для кожного з них по 10 писанок та кожному вишити хусточку.
Писанку, оздоблену символом-оберегом, дарували тільки освячену. На Великдень її клали у воду, потім тією водою дівчата вмивалися, щоб бути як червона крашанка і гарною як писанка. Після обіду збиралися усім селом на святкування і дівчата перед усіма дарували свої писанки.

На другий день Великодніх свят, у понеділок, хлопці обливали дівчат водою — так вони віддячували за писанку-оберіг та бажали дівчині щастя-здоров"я. Звідси і вислів — обливаний понеділок.

З приходом християнства на Україну, у писанкові знаки та обряди вкладався новий зміст, і розмальоване яєчко стало символом найурочистішого свята - Великодня, свята Воскресіння, торжества віри та правди.