У справі за обвинуваченням військової із Криму у вчиненні державної зради та дезертирства, вчора у Вінницькому міському суді відбулися дебати, Ірині Волинській надали останнє слово, колегія суддів видалилася до нарадчої кімнати, повідомляє із залу суду журналістка Vlasno.info.

Прокурор під час виступу у суді просив визнати Ірину Волинську винною у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 408 та частиною першою статті 111 ККУ та призначити покарання у вигляді 12 років та трьох місяців позбавлення волі.

– До військової частини після анексії Криму вчасно не з'явилася, бажала зрадити військовій присязі з метою заподіяння шкоди державній цілісності та недоторканості України, подала свій військовий квиток до військової частини Російської Федерації, виконувала завдання на шкоду Україні, порушила військову присягу, Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, Закони України «Про військовий обов'язок», «Про оборону», – переконував суддів у винуватості обвинуваченої військовий прокурор Іван Парфьонов та апелював до того, що Російська Федерація визнана державою-агресором.

Натомість адвокат обвинуваченої Олексій Болманенко посилався на те, що державна зрада може бути вчинена лише в умовах воєнного часу чи збройного конфлікту, а Указу Президента про введення правового статусу воєнного стану наразі немає. Відтак, зараз в Україні в силі правовий статус мирного часу.

– Не встановлено причинно-наслідкових дій, які би підтверджували, що дії моєї підзахисної вплинули на обороноздатність країни, як і не встановлено те, чи перейшла вона на бік ворога, хоча Росію досі не визнано ворогом, відсутні будь-які нормативно-правові акти, які можна було би використати як докази. Відсутні час, місце та спосіб вчинення державної зради. Тому у діях Волинської відсутній склад злочину – державної зради, – резюмував адвокат Болманенко.

А щодо статті 408 (дезертирства), то просив у вироку врахувати диспозицію статті 75 ККУ «Звільнення від відбування покарання з випробуванням».

Ірині Волинській 47 років, 21 з яких жінка провела на військовій службі на посаді старшого радіотелефоніста. В останньому слові обвинувачена каже, що ніколи не служила у Збройних Силах Російської Федерації, не переходила на бік ворога, не складала присяги на вірність Російській Федерації, не має російського паспорта, просить не позбавляти її волі.

– Я припинила виконувати свої службові обов'язки задовго до переходу цієї військової частини на бік Російської Федерації, – каже Ірина Олександрівна. – Так сталося, що я написала рапорт про звільнення, пройшов деякий час, і з Севастопольського військкомату мені видали вже документи Збройних Сил Росії. Сказали, що я або ці документи забираю, або 21 рік служби взагалі втратиться.

Колегія суддів Вінницького міського суду під головуванням Ольги Старинщук працювали над вироком цілу ніч, нині вранці зачитали вирок іменем України.

У діях Волинської суд не вбачає державної зради, оскільки у суді не доведено її вини, відсутні докази. Відтак, за статтею 111 її виправдали. За цієї статтею її виправдали. За статтею 408 ККУ "Дезертирство" Ірину Олександрівну визнали винною, оскільки вина повністю знайшла своє підтвердження у ході судового слідства. Пом'якшуючими обставинами суд назвав каяття, визнання, виховання малолітньої дитини. Обтяжуючі обставини — відсутні. Є можливим врахування статті 75 ККУ, про яке говорив адвокат.

Суд визнав винною Ірину Волинську у вчиненні дезертирства та присудив три роки позбавлення волі, а відповідно до статті 75 ККУ звільнив Волинську від відбування покарання та призначив іспитовий термін протягом одного року та шести місяців — протягом цього часу вона не має виїздити з України без дозволу правоохоронних органів, а також змінювати місце проживання чи роботи.

Фото Людмили Кліщук