На Сабарові — ідилія. Люди власноруч облаштували зону відпочинку, поки очікували, коли до них приїдуть «тітушки». Про це розповідає кореспондент Vlasno.info.

Вінницька влада, сама того не очікуючи, своїми діями ще більше згуртувала колектив Сабарова.

Люди вийшли на сабарівське поле, бо не хотіли, щоб побудували кладовище, яке може стати причиною екологічної катастрофи. Цілодобові чергування, недоспані ночі, конфлікти із владою, пекуче сонце, на диво, не тільки не виснажили людей, а навпаки — ще більше згуртували колектив. Люди стали не просто сусідами та друзями по нещастю, вони стали однією сім'єю. Спільні посиденьки, лускання насіння, жарти та розмови про краще майбутнє — так проводять свій час захисники своєї маленької батьківщини.


Люди, можливо самі того не розуміючи, розбудували собі місце відпочинку, про яке так давно мріяли. Тут і гойдалка, яку місцеві умільці змайстрували власними руками, і намети, навіси, лавочки і, навіть, окоп, в якому сабарівчани ховаються від пекучого сонця.









— Нам спека не страшна, будемо стояти тут стільки, скільки потрібно, от дивіться яку ми собі схованку облаштували, — говорять місцеві жителі.

«Гепард» не такий страшний як здається: хлопці у чорному відпочивають під деревами, вони теж облаштували собі «курінь», в якому обідають та ховаються від спеки.

— Ми уже з ними вітаємося і більшість навіть поіменно знаємо. Сьогодні вони «Гепард», а завтра — на ринку фарбою торгують, сам бачив, — розповідає один із скромних активістів Сабарова. До речі, саме він і зробив гойдалку: — Це ще найпростіша з тих, які можна зробити.




Навколо граються діти, літні безтурботно сидять та спокійно розмовляють. Хтось ходить додому, щоб попоратись по господарству та погодувати дітей.

Та люди такі розслаблені лише на перший погляд, побачивши сторонніх людей всі одразу активізуються, а підмога з місцевих жителів по телефонному дзвінку збирається «швидше, аніж поліція», за словами Петра Гандурського.

— Я тільки прийшов додому, щоб погодувати дітей, переодягнувся, а тут до мене телефонують, що давай назад, бо їдуть, я бігом, ще грушку по дорозі доїдав і прибіг сюди, — розповідає сабарівчанин Володимир.

Люди чергують і вдень і вночі. Відступати не збираються і не йдуть ні на які компроміси.

— Нас ніякими доріжками не підкупиш і не залякаєш відмінами субсидій, — майже в унісон говорять сабарівчани.

Сьогодні природа поблажлива до місцевих жителів: прохолода трохи освіжила «польових жителів», але чи буде і влада так само співчутлива — покаже час.

Фото Ольги Бунич