Минув місяць, як голові Вінницької облради з другої спроби обрали двох заступників. З Ігорем Хмілем Vlasno.info вже поспілкувався. Наразі поцікавився й у заступника Михайла Кременюка, як йому працюється на новій посаді.

– Робота у заступника голови облради та заступника міського голови (раніше Михайло Кременюк працював у Немирівській міській раді заступником мера — ред.) схожа. Це робота з людьми. Але облрада — більш представницький орган, який координує роботу усіх комунальних установ та підприємств. І роботи, звісно, додалось. Спілкуюсь і з депутатами, і підприємцями, і з пересічними громадянами. Найбільше люди звертаються за матеріальною допомогою. На другому місті — соціальні питання.

– Ви щодня їздите на роботу з Немирова? Як добираєтесь? Службовим транспортом?

– Службове авто "Фольксваген Поло" мені, дійсно, виділили. Але використовую його виключно по роботі. Максимум, що можу собі дозволити — попросити водія, щоб "підкинув" на Чехова, якщо затримуюсь на роботі і не встигаю на останню маршрутку, яка від'їжджає о 19.30. А додому їжджу на маршрутному автобусі. Трапляється, хтось знайомий підвозить. Але це рідко буває.

– Чому тоді не переїжджаєте до Вінниці? Дружина проти?

– Ні, дружина якраз не проти. Аліна зараз у декреті сидить з нашою 9-місячною донькою Софією. Тому ми вже активно підшукуємо квартиру у Вінниці. Адже власного житла у Немирові не маємо. Дружина не працює. Можна сказати, там нас нічого не тримає.

– Які найпроблематичніші питання доводилось вирішувати у Немирові? Можливо, подібні "випливають" й на новій посаді.

– Мабуть, це об'єднання громад. Процес не завершився. І постійно виникають якійсь непорозуміння, конфлікти, тощо. З власного досвіду знаю, що найголовніше — пояснювати все людям. Коли у Немирові проходив процес об'єднання, ми об'їздили кожне село. Історично у нас склалось, що у нас було три райони — Немирівський , Брацлавський та Ситковецький. А потім їх укрупнили. І люди ще пам'ятають, як колись було. Звісно, кожен район специфічний, і потрібно підходити до ситуації з об'єднанням в районах по-різному. В Ямпольському районі, наприклад, громади готові утворити один район. Локомотивом успішного об'єднання є сільські ради. І якщо сільський голова готовий об'єднуватись, то все пройде швидко. Якщо ні — чинитиме перепони, і процес може затягнутись. Є також земельні латифундисти, які не тільки втручаються у процес об'єднання, але й диктують свої умови.

– Є інші чинники, які також гальмують процес об'єднання?

– Не сприяють об'єднанню й деякі райради. Адже вони втрачають частину бюджету, коли створюються ОТГ. Також досі не визначено, чи будуть об'єднані громади в подальшому розпоряджатися землею поза межами населених пунктів, та, відповідно, надрами, водоймами, тощо. Якби прийняли законопроект щодо цього, громади швидше б об'єднувались. А загалом, вважаю, що об'єднання дуже затягнулось. Потрібно завершувати процес добровільного об'єднання, визначатись зі справді спроможними громадами, і дооб'єднуватись з ними. Планували, що ОТГ зменшать бюрократію, натомість "наплодили" ще більше чиновників. У Хмельницькій області є райони, які повністю "покриті" ОТГ, але райдержадміністрації там теж паралельно існують, просять гроші в об'єднаних громадах. І все тому, що потрібний законопроект не прийнятий. А згодом слід приймати зміни до Конституції в частині адміністративного устрою. Адже після формування ОТГ почнуться формування нових районів, щось на кшталт польських повітів. Потім укрупнять й області, як у Польщі — воєводства. І буде у нас, можливо, Подільський край.

– На Вашу думку, скільки триватиме це доприєднання та укрупнення?

– Швидше за все, все "підженуть" до виборів 2020 року. Щоб вже ліквідувати райдержадміністрації та остаточно визначитись з адміністративними одиницями. Проте, в кожної партії своє бачення цього процесу. І все залежить від того, як впливові політики домовляться між собою.

– Мешканці області протягом останніх років скаржаться на відсутність води в криницях. Особливо відчутно страждають у спекотні дні. Чи відома причина нестачі води і як її вирішити?

– Наразі я якраз вивчаю цю ситуацію. Виявляється, що централізованим водопостачанням в області забезпечено лише 4,6 відсотків сільського населення. І це при тому, що програма "Питна вода" прийнята та працює. Органам місцевого самоврядування надаються кредити, але їх неохоче беруть. Буду пропонувати, щоб 50 відсотків робіт фінансували з обласного бюджету, а 50 відсотків платила б місцева громада. Тобто, їм можна створити кооператив з проведення водогону, або ж знайти спонсорів. Причини нестачі води глобально ніхто не досліджував. Втім, вважаю, що причина у зміні клімату та рельєфі нашої місцевості: Вінниччина розташовується досить високо над рівнем моря. Крім того, люди в районах незадоволені якістю доріг. Якщо деякі траси державного значення цього року капітально ремонтують, то на місцеві дороги коштів не вистачає. Також люди стурбовані медичної реформою та створенням опорних шкіл. Але найболючіше питання — це війна. Люди б усе подолали, якби у нас був мир. Про це вінничани часто згадують на зустрічах у районах.

– Вам доводиться брати участь у заходах з приводу відкриття чогось, започаткування, старту нового проекту тощо. Не виникає думок, що це зайве у роботі заступника?

– Людьми не можна нехтувати. Для них дуже важлива увага обласного керівництва. Так, такі заходи відбирають багато часу, але без них не обійтись. Це частина нашої роботи.

– У Вас, як молодого спеціаліста, можливо, є інший погляд на роботу облради. Чи хотіли б щось тут змінити?

– Напевне, місяць роботи — замало, щоб робити якійсь висновки. Поки що підготував пропозицію з іншого питання: запровадити обов'язкові факультативи для школярів, на яких будуть підніматись проблеми сортування сміття. Щоб діти змалечку привчались, як правильно поводитись з твердими побутовими відходами. Як виявилось, у нас не всі не хочуть правильно сортувати: викидають і мокрі відходи, і сухі в один контейнер. З огляду на те, що з 2018 року запроваджується обов'язкове роздільне збирання сміття, то така пропозиція на часі.

Фото Тетяни Щербатюк