череда корів у Медвідці фото

Після вибухів на калинівському арсеналі селянам забороняють пасти череду

11 жовтня 2017, 13:47

Мешканці села Павлівка Калинівського району Вінницької області після вибухів на складі боєприпасів не випасають череду корів

Новини Вінниці | Новости Винницы | ВЛАСНО.info

Після вибухів на калинівському арсеналі селянам забороняють пасти череду

    Додати коментар


Мешканці села Павлівка Калинівського району Вінницької області після вибухів на складі боєприпасів не випасають череду корів. Причиною є ризик натрапити на снаряд, який ще не здетонував. Про це Vlasno.info повідомив Павлівський сільський голова Віктор Кособуцький. 

– Правда, в тій частині села, що ближче до Гущинців (село Калинівського району у п'яти кілометрах, якщо напряму, від Павлівки — ред.), виганяють корів. З того боку ліс вже обстежений, і там є луки посеред лісу, де добре все видно. Вони тільки перший тиждень після вибухів не пасли. А з цього боку села, дійсно, власники корів тримають їх вдома. Бо в лісі триває розмінування. Рятувальники сказали, що до 27 листопада в ліс заходити не можна. Люди послухали, не женуть. Бо, не дай Бог, корова наступить на щось, і воно рване. А худоба зараз недешева, від 20 тисяч коштує.
череда корів у Медвідці фото

За словами Віктора Васильовича, загалом у Павлівці тримають близько 400 голів худоби. Має село півтори тисячі дворів, а мешкає у ньому майже 4000 людей.

– Зараз вже менше корів люди тримають. Бо дуже треба наробитись, а молоко дешеве, – зазначає місцева Ганна Вдовиченко. – На нашій вулиці, наприклад, тільки троє мають корів. То ми за них й переживали тієї ночі. Самі всі в погребі сиділи, і ми з дідом, і донька, і онуки. А всі домашні тварини в хліві залишились. А кругом все двигтить, рветься. Їздила машина, збирала людей, але куди ж ми поїдемо, якщо у нас корова? Її ж вранці доїти треба, і годувати. І свиням потрібно їсти дати, і птиці. Як все господарство покидати і кудись їхати?
Ганна Вдовиченко фото

Жінка зізнається, що наступного дня вони родиною таки мали намір виїхати до родичів. Адже вибухи не припинялись.

– А ще чутки пішли, що має дуже щось сильно бахнути на другий день. Але тільки за село виїхали, я кажу: "Повертай, нікуди я не поїду". Так всі і повернулись, а дід навіть і не виїжджав. Першу ніч просиділи в погребі на бараболі, а в трубі-витяжці все гуде, реве, трясеться. І тільки вибух, то трубою — і пісок, і пилюка. Як виглянули — небо горить. Таке страхіття, не передати. Газ і світло зразу відключили, але блискотіло так, що все було видко. У п'ять ранку наче трохи стихло, вирішили йти поратись. Сіла на ліжку в хаті трохи обігрітись, бо ж в одній сорочці з хати вискочила, а потім побачили стовп вогняний аж до неба, грибом таким взявся. Дід кричить: "Бігом у погріб, бо зараз як рване, то й хату знесе!". Знову побігла назад, вдягтися не встигла. Тільки потім ми зрозуміли, що могло статись, як побачили побиті шибки, скло кругом. Тоді вже й краплі сердечні пила. А тепер як вечір, мені тривожно, і спати боюсь лягати. 
Ганна Вдовиченко фото

Довелось кинути домогосподарство й ще одній мешканці Павлівки Анастасії Кондратюк. Вона з сином і його родиною поїхала у Глинськ Калинівського району.
Анастасія Кондратюк фото

– Машини на дорозі вишикувались у три, а подекуди у чотири ряди, – згадує події ночі з 26 на 27 вересня Анастасія Іванівна. – А воно бахкає навздогін. Як стане калатати, здається, зараз в плечі бахне. На другий день поїхали додому, а нас не пускають. З Байківки (село у 10 кілометрах від Павлівки — ред.) синові довелось пішки йти. Взяв удома велосипеда, приїхав у Байківку, а звідти я вже десь після обіду полями на велосипеді дісталась доми. Погодувала худобу, видоїла корови, свою і синову, бо вже, бідні ревли, так хотіли доїтись. І тільки на третій день зранку вже всіх пускали додому. То молока стала корова давати менше літрів на три-чотири. Перелякалась, бідна.

Так само рятувалась від вибухів і мешканка села Медвідка Вінницького району Олександра Подчашинська. Каже, одразу й не розібрались, що то вибухають боєприпаси. Думали, феєрверк хтось влаштував.

– Мій племінник поряд живе, ніколи не чула, щоб кричав, а це командує: "Бігом у машину!" Сіли в чому були, тільки цуценя під пахву схопили. Поїхали до родичів у Вінницю, – згадує жінка. – А корова ж вдома. Наступного дня їдемо до неї, а нас не пускають. То вже якимись собачими стежками об'їжджали, щоб додому добитись. Тільки в село, а й тут поліція: "Ви куди?". Стали в них проситись, щоб пропустили, бо худоба пропадає. Вони почали розпитувати, хто у нас голова сільради. А я: "Не голова, а виконувачка обов'язків. А я у школі працюю". То так вже дали проїхати, тільки сказали недовго бути. А корова, бідна, під собою все змісила. Видно, цілу ніч не лягала, так страшилась тих вибухів. Добре, що хоч молоко не пропало.

А односелець Олександри Іванівни Ігор Заречений вирішив залишитись вдома. Не хотів покидати своїх домашніх тварин напризволяще.
Ігор Заречений фото

– Отут так і просидів цілу ніч, – сідає в погребі на півмішка картоплі, обхоплює руками голову і пригинається до іншого мішка. – Таке робилося все, що страшно уявити. Але зранку таки вийшов на вулицю, пішов перевіряти, як там мої дві корови та кінь. Та так вже й не ховався. І худоба наче не дуже перелякалась. Якось обійшлось.
Ігор Заречений фото

Мешканці Лаврівки, що у п'яти кілометрах від Медвідки, теж евакуювались. Деякі вночі 26 вересня йшли пішки чотири кілометри до селища Стрижавка. Розповідають, що дзвонили сусідам, які залишились, щоб ті приглянули за домогосподарством, поки транспортний зв'язок з їх селами відсутній.

Нагадаємо, у Медвідці вибухами знесло дах школі-дитсадку. А у родини Трафімуків забирають цеглу.

Фото Тетяни Щербатюк

Додати коментар

Захисний код
Оновити
 
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення