Чи порозуміється громада і влада міста на перейменуванні вулиць?

Венеціанська комісія та Бюро з демократичних інститутів ОБСЄ визнали закон України про засудження комуністичного та нацистського режимів таким, що переслідує правомірну мету, проте може зашкодити свободі вираження.

Він, на переконання експертів, "може призвести до перешкоджання свободі вираження, до позбавлення можливості політичних партій брати участь у виборах, і вводить несправедливі покарання, які слід переглянути".

Скепсис щодо впровадження державою законодавчих ініціатив, спрямованих на засудження тоталітаризму, міцно сидить і в головах рядових українців. Зокрема, у Вінниці далеко не однозначно сприймають пропозиції щодо перейменування вулиць. Мешканці міста порою так чи інакше критикують роботу спеціальної декомунізаційної комісії. Про те, наскільки справедливою є така критика, журналіст Vlasno. Info поспілкувався з активістом ГО "Центр альтернативних рішень", учасником комісії Юрієм Войціцьким.

Юрій Войціцький, фото Дмитра Тищенка

– Ситуація із декомунізацією Вінниці не зовсім однозначна, – каже він. – На першому етапі громадськість дуже в'яло відреагувала на ці процеси, більшість пропозицій щодо перейменування вулиць надійшло до нас під кінець обговорень, зокрема у вересні.

Можливо, даний факт вплинув на загострення "декомунізаційних" дискусій у місті. Довгий час не проявляючи жодної активності та не вносячи пропозицій щодо перейменування вулиць, містяни тільки зараз починають висловлювати свої думки з цього приводу. Яскравий тому приклад — ситуація із вулицею Стахурського. Далеко не всі вінничани хочуть, аби вона носила ім'я Андрія Первозванного, не дивлячись на єдність православного та католицького духовенства в цьому питані.

– Моєю ініціативою було перейменувати вулицю Стахурського на Івана Павла ІІ, – заявляє пан Войціцькій. – В наслідок консенсусу між православною та католицькою спільнотою, в підсумку вирішили дати цій вулиці ім'я Андрія Первозванного. Однак, не всі з цим погодилися. Наприклад, одна вінничанка — католичка сказала мені, що проти цього.

Ініціатори перейменування наголошують, що прислухаються до всіх думок. Вони впевнені, що не можна боротися із тоталітаризмом недемократичними методами.

– Якщо була б воля міського голови — він міг би одним розчерком пера, поставивши підпис під відповідним документом, змінити назви вулиць, – висловлює свою точку зору Юрій. – Але ми все робимо дуже лояльно і демократично. Комісія із декомунізації має дуже тяжку роботу, бо має враховувати думку всіх.

В такому ж дусі працюють подібні комісії по всій країні. Чому ж тоді Європа час від часу звинувачує Україну в нехтуванні демократичними принципами в боротьбі із негативними проявами радянського минулого? Вінницькі "декомунізатори" мають чітку відповідь на це питання.

– В багатьох країнах світу існують комуністичні партії, і вони суттєво відрізняються від КПРС, – зауважує Юрій Войціцький. – Венеціанська комісія розглядає комунізм через призму Греції, Іспанії, Франції і не зважає на репресії і голодомори, спричинені радянським режимом. Європейці не можуть зрозуміти, що він знищив мільйони людей.

Декомунізація, як невід'ємна складова засудження тоталітарних режимів, на думку пана Войціцького, необхідна для побудови майбутнього України, і скоро це зрозуміє переважна більшість громадян, що мають іншу точку зору.

– Негативне сприйняття декомунізації — це нормальний процес. За 3 місяці змінити людей неможливо. В наступному році, коли вони побачать перші результати євроінтеграції, то почнуть змінювати свою думку. Тож відхід від радянського минулого невідворотній, – підсумував він.

Про загальну готовність Вінницької області позбавитись радянських топонімів читайте тут.

Головне фото: prostir.ua